20 вересня 2024 р. у Львові, на Личаківському кладовищі, на місці поховання о. Генріха (Павла) Мосінга, відбувся молебень у 25-у річницю з дня його відходу до вічності.
Про це пише Львівська архідієцезія.
Молитву очолив архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський, за участі єпископа-емерита Харківсько-Запорізької дієцезії Мар’яна Бучека, священників, які свого часу були учнями та духовними синами о. Мосінга, а також семінаристів Вищої духовної семінарії св. Йосифа та студенти Теологічного Інституту ім. св. Йосифа Більчевського.
Отця Генріха Мосінга довший час знали лише, як видатного вченого-епідеміолога, керівника Львівського інституту епідеміології та мікробіології, доктора медицини. Він належав до лікарської династії, але завжди хотів стати священником. На жаль, вступити до семінарії йому завадили проблеми з зором, тож він пішов шляхом прадіда, діда і батька, закінчивши 1934 р. медичний факультет львівського університету Яна Казимира (теперішній університет ім. І. Франка). Свою докторську дисертацію Мосінг захистив у віці 27 років. Через рік, 1938 року, тодішній президент Польщі Ігнатій Мостицький нагородив доктора Мосінга Золотим хрестом за заслуги у галузі боротьби з епідемічним висипним тифом та волинською гарячкою.
Після того, як Західна Україна увійшла до складу СРСР, професор Мосінг відчув, що повинен дбати не лише про здоров’я своїх пацієнтів, але й про їхню душу, не дозволяючи атеїстичній ідеології знищити в людях віру в Бога. Тож у 1960-х роках доктор Мосінг уперше зустрічається з кардиналом Вишинським. А після їхньої другої зустрічі, в Лясках біля Варшави, кардинал Вишинський висвятив відомого радянського вченого-епідеміолога на священника – так з’явився о. Павло.
До кінця своїх днів він служив Богові в людях: лікував, вислуховував, уділяв таїнства, наставляв і навчав своїх учнів – майбутніх науковців та священників.
Текст : Віта Якубовська
Фото: Олександр Кусий
