У першу суботу вересня римо-католики відзначають Всеукраїнський день пам’яті постраждалих за віру. Цього року богослужіння очолив Голова Конференції єпископів України ординарій Луцький єпископ Віталій Скомаровський.
Перед урочистою Євхаристією відбулась адорація Пресвятих Дарів. Паломники мали змогу приступити до сповіді.
На початку Літургії присутніх привітав хранитель санктуарію Матері Божої Тиврівської та мучеників за віру о. Кшиштоф Махельський ОМІ. Переважна більшість паломників прибула з навколишніх парафій, а також з місцевостей, де служать місіонери облати, які опікуються святинею. Настоятеля делегатури Згромадження Місіонерів Облатів Марії Непорочної в Україні представляв о. Олександр Зелінський ОМІ.
«У цей день, коли згадуємо всіх тих, хто постраждав за віру у ХХ столітті, молимось перед іконою Матері Божої Тиврівської, яка є чудотворною. У першу суботу місяця, за заступництвом Богородиці просимо про дар миру для нашого народу», – зазначив на початку Святої Меси єпископ Віталій Скомаровський.
У проповіді єпископ Віталій підкреслив, що День молитовної пам’яті постраждалих за віру має більше значення для нас, які йдемо дорогою життя, щоби ми наслідували непохитність віри наших предків. Населення українських земель вже від 20-х років ХХ століття постійно за щось переслідували. Чи то за національною ознакою, чи то за соціальним статусом, чи за сказані слова або ж невідповідний погляд. Здається, що тодішній режим дуже любив переслідувати. «Однак, коли мова йшла про переслідування за віру, то це був добровільний вибір – бути чи не бути вірними Богові. Це та непохитна віра, про яку ми чуємо», – підкреслив єпископ та наголосив на важливості збереження традиції, історичної пам’яті. Голова Конференції єпископів України подякував всім тим, хто спричинився до збереження так важливої історичної правди та створення Меморіалу мучеників за віру.
«Євангеліє каже про зерно пшениці, яке має померти, щоби принести багато плоду. Христос повчає, що існує щось таке, за що варто віддати навіть своє життя. Щось, що варто зберегти ціною своїх страждань. Цього навчають нас брати і сестри, яких сьогодні згадуємо. Це віра, яка робить нас щасливими та має велику нагороду в небі», – підкреслив проповідник та зосередив увагу на прикладі життя свого земляка блаженного Владислав Буковінського. Попри труднощі та переслідування зі сторони радянської влади (арешти, заслання) він завжди мав те невгасиме бажання служити Богові і людям. Він став апостолом Казахстану, хоча за час свого служіння навіть не мав постійної парафії, де би служив, а їздив від хати до хати та душпастирював. Отець Владислав мав змогу виїхати до Польщі, але з цієї можливості не скористався, а віддав себе у служінні Богу і людям, які були Його спраглі. Він за будь-яких обставин повертався до Казахстану, де віддано служив, заповідаючи, що навіть як помре, то його могила буде апостолувати, буде проповідувати. Він мріяв, щоб на тих теренах був храм, щоб люди могли збиратися на молитву. За його життя цього не сталося. Однак після смерті Буковінського (1974), вже наступного року до Казахстану приїхав священник з Литви і влада дозволила зареєструвати парафію. Розпочалося будівництво храму. У 1980 році був посвячений храм св. Йосифа, який може вмістити до 1000 осіб.
«Це власне здійснення оцих слів Ісуса Христа, що зерно, яке помре – принесе багато плоду. Буковінчький не бачив цього плоду за життя, але відразу після його смерті так сталося. Це здійснилося завдяки його жертві життя для людей і Бога», – підсумував єпископ Скомаровський.
Після Святої Меси у Меморіалі мучеників за віру відбулась Хресна дорога.
Нагадуємо, у 2019 році РКЦ вперше відзначала Всеукраїнський день пам’яті постраждалих за віру у ХХ столітті. Рішенням єпископату цей день припадає на першу суботу вересня та відзначається у дієцезіальному санктуарії Матері Божої Тиврівської та мучеників за віру. У 80-ту річницю найважчих переслідувань за віру (2018 рік) на терені санктуарію було відкрито Меморіал мучеників за віру ХХ століття в Україні.
Фото: EWTN Україна
