Війна в Судані триває вже 10-й місяць. ООН попереджає, що обидві сторони конфлікту здійснюють обстріли густонаселених районів; також повідомляється про огидні дії з обох сторін, такі як паради з відрубаними головами супротивників і групові зґвалтування. Християни все ще залишаються на місцях. Ті, хто залишився, намагаються збиратися разом на молитву, незважаючи на всі труднощі, розповідає місіонер, який працює в Судані і погодився дати інтерв’ю на умовах анонімності.
Про це пише Vatican News.
Відповідаючи на запитання про кількість жертв, священнослужитель пригадує, що 2 місяці тому говорили про 10 000 людей, які загинули від обстрілів чи бойових дій. «Але, безумовно, кількість постраждалих набагато більша, тому що не працюють лікарні, спалені аптеки, люди не можуть працювати і не мають грошей, щоб купити їжу. В першу чергу страждають люди похилого віку, хворі та діти», – розповідає місіонер. Як він зазначає, нещодавно повідомлялося, що в одному з таборів біженців на кордоні з Чадом кожні 40 хвилин помирає одна дитина, тобто щодня гине 25-30 дітей. «Масштаби страждань і руйнувань неймовірні. Тому ця цифра в 10 000 жертв, які не є біженцями, є смішною, якщо врахувати, скільки людей помирає від голоду або відсутності доступу до медичної допомоги», – підкреслює місіонер.
Він нагадує, що Церква завжди була меншістю в Судані і діяла на маргінесі суспільного життя. До початку війни вона налічувала близько мільйона членів, тобто 2 % населення. Зараз християн стало менше, оскільки багато хто покинув країну через війну.
«Загалом, життя парафій, церковних шкіл та інших церковних структур, таких як лікарні, поліклініки тощо, було зруйновано, а люди роз’їхалися. Багато іноземних місіонерів покинули країну, а ті, що залишилися, змушені були переїхати за межі столиці», – розповідає священнослужитель. Як він пояснює, зараз у Хартумі працюють три католицькі священники і чотири сестри салезіянки. Крім них, є ще один священник, про якого, однак, немає жодної інформації. «Є ще групи християн-католиків, які збираються по неділях на спільну молитву, навіть якщо вони залишилися в Хартумі. – каже місіонер. – Тому, незважаючи на бомбардування, незважаючи на труднощі з пересуванням, люди збираються, щоб молитися разом з катехитами, які залишилися в Хартумі. Однак вони не мають доступу до таїнств, не мають доступу до звичайного життя Церкви».
