Отець Олександр Халаїм – постулятор беатифікаційного та канонізаційного процесів єпископа Яна Ольшанського. Він священник Камʼянець-Подільської дієцезії, що закінчив навчання у Римі; викладач Інституту богословських наук та Вищої духовної семінарії; а до того – духовний отець, який має надважливу місію – формувати майбутніх священників. Напевно, важливість цього завдання також розумів єпископ Ян, адже щотижня проводив по декілька днів у семінарії. Зрештою, саме він і відновив семінарію.
Розмова, яку опублікував Городоцький Інститут богословських наук, – про процес беатифікації й канонізації Слуги Божого Яна Ольшанського. Хоча до завершення процесу ще довга дорога, але багато вірних стверджують, що вже отримують благодаті за посередництвом «блаженного Поділля».
Отче Олександре, коли Ви вперше зустрілися з єп. Яном Ольшанським? Яким він Вам запам’ятався?
Моя перша зустріч з єпископом Яном відбулася у Голозубинцях. Туди єпископ приїжджав влітку 1997 року. Це був мій передсемінарійний період. Адже у той час о. Марек Бзінковський, наш настоятель, виїхав до Польщі, щоб готуватися до місійного служіння на Ямайці, а новопризначений настоятель о. Гжеґож Томашевський, ще не прибув до парафії. Тому у цей період єпископ попросив мене пожити на плебанії. Він же час від часу приїздив відправляти Службу Божу для парафіян. Пізніше я його частіше зустрічав, адже вступив до Вищої духовної семінарії Святого Духа, що у Городку, куди єпископ приїжджав щотижня.
Сьогодні з часів навчання пригадую декілька моментів, що мене вразили найбільше. Найперше, це потсава єпископа на молитві. Його часто можна було зустріти у малій каплиці, де він випрошував у Бога необхідні благодаті для семінарії та цілої дієцезії. Окрім цього, він вів для нас додаткові лекції. А ще, коли зустрічав когось на коридорі, то завжди запитував про сімʼю, парафію, покликання… І на диво, життєва історія того чи іншого семінариста закарбовувалася у його памʼяті. Адже пізніше, коли він зустрічався із ними ще раз, то вже не ставив ті ж самі запитання, а цікавився справами рідних. Це захоплювало. Я часто думав про те, як він міг всіх памʼятати… Потім наші шляхи перетиналися у Камʼянці-Подільському, де я вже був церемоніймейстером. Після його смерті на прохання канцлера я мав прибрати його кімнату. Мене тоді вразила убогість, у якій жив єпископ: його речі, яких було небагато, чітко розписані справи, а також відправляння інтенцій – обовʼязок священника, про виконання якого він дбав особливо ретельно.
Яка риса його особистості найбільше вражала або захоплювала?
Напевно, таких рис є дві: батьківство і пошана до святих речей – до sacrum. Його батьківство проявлялося в уважності до кожного. Навіть коли потрібно було комусь зробити зауваження, то він робив це настільки делікатно, що інколи хотілося сказати: «Отче, просто накричіть на мене і цього буде достатньо». Словом, у нього були дружні стосунки із семінаристами, до яких він ніколи не ставився, як до підлеглих. А ще його батьківство проявлялося у прийнятті рішень. Пригадую, коли якийсь семінарист за невідповідну поведінку мав бути виключений із семінарії, єпископ йшов у каплицю і довго молився. На диво, деякі з тих, які тоді мали 6 залишити семінарію, сьогодні стали чудовими священниками.
Стосовно пошани до святих речей – сакрум, – то я добре памʼятаю, як єпископ спостерігав за аколітами або дияконами під час пурифікації, тобто очищення чаші та дискоса після Святого Причастя. Для нього було достатньо подивитися на цю дію і він розумів, як кандидат на цьому етапі ставиться до святих речей. Це також проявлялося у зовнішніх жестах, зокрема колінопреклонінні. Єпископ завжди подавав гарний приклад. Попри поважний вік та біль у колінах, він намагався приклякати до самого кінця та достойно, без поспіху. Подібно було й з іншими справами, повʼязаними із сакрум. Це не була якась фанатичність, а повага до Бога.
Кожен процес беатифікації та канонізації потребує підготовки. Які кроки були зроблені, щоб такий процес розпочався?
Перші кроки – це дозвіл єпископату України та дозвіл Апостольської Столиці. Спочатку єпископ дієцезії звертається до конференції єпископату, у нашому випадку – це Конференція єпископів України, яка надає дозвіл звертатися до Апостольської Столиці. Ватикан, у свою чергу, дає відповідь, чи можна розпочинати процес, адже він є компетентною інституцією, яка може мати інші документи, повʼязані з цим кандидатом. У випадку Яна Ольшанського, так як він був єпископом, усі ватиканські конгрегації перевірили кандидата і в результаті надали документ, який дозволив розпочати процес беатифікації. Подальші кроки – локальна Церква має зібрати необхідні документи, тобто триває так званий передпроцес, який окреслює, чи беатифікацію цього кандидата можна розпочати на локальному рівні. Такий процес відбувся, тому документи, які були надані єпископу дієцезії, дали можливість проголосити початок беатифікаційного процесу.
23 лютого 2023 року відбулася І сесія беатифікаційного процесу єпископа Яна Ольшанського. Як це виглядало і хто був призначений для участі у роботі відповідних комісій?
Окрім постулятора, який турбується про роботу цілого беатифікаційного процесу, були призначені відповідні комісії: догматична та історична. Догматична комісія – це таємно призначені члени, які досліджують усе сказане та написане єпископом на правомірність, тобто, чи його навчання було згідним з віровченням Католицької Церкви. Наприкінці такого дослідження члени мають надати (але теж таємно) свою оцінку стосовно єпископського навчання вірних. Під час сесії присягу склали члени історичної комісії, головою якої став о. Юзеф Воланський з Університету Йоана Павла ІІ, що у Кракові, а членами – о. Домінік Яцков – викладач Інстититу богословських наук та Вищої духовної семінарії і настоятель парафії св. Йосифа у Городку; о. Олег Жарук – ректор Інституту богословських наук та Владислав Рожков – докторант Люблінського католицького університету. Завдання цієї комісії – опрацювати дані, повʼязані з єп. Яном Ольшанським, з різних архівів, зокрема тих, що розташовані у містах, де єпископ був ординарієм до моменту поділу дієцезії у 2002 році. Мова про територію сучасної Одесько-Сімферопольської і частину Харківсько-Запорізької дієцезій. Тому комісія має багато кликів, адже важливо все добре і докладно задокументувати, щоб не було історичних розбіжностей. До прикладу, було питання, чи єпископ Ян Ольшанський належав до згромадження Отців Маріанів чи ні? Але тепер ми маємо документ з генеральної курії згромадження, який підтверджує факт приналежності єпископа до нього.
Окрім того, під час сесії присягу склав трибунал, який безпосередньо займатиметься процесом. До складу трибуналу увійшли: о. Анатолій Постолович – нотаріус, о. В’ячеслав Грумницький – промотор справедливості, о. Петро Міщук – уповноважений єпископом. Завдання трибуналу – прослуховування свідків і впорядкування документів, повʼязаних із процесом беатифікації. Сьогодні трибунал активно працює. Процес слухання свідків уже почався. Можу навіть сказати, що ми маємо свідчення про чудеса за посередництвом Слуги Божого єпископа Яна Ольшанського, але такі ситуації потребують ще досліджень і підтверджень.
Скільки часу триватиме робота згаданих комісій?
На це впливає багато факторів. У звичайному режимі – це не один рік. А з огляду на те, що призначені члени комісій паралельно виконують й іншу роботу в дієцезії, та ще й в умовах війни, то працюватимуть вони над дослідженням життя єпископа декілька років. Особливо клопіткою буде праця історичної комісії. У цей час, коли триває війна в нашій Батьківщині, ми не матимемо доступу до усіх архівних даних. До прикладу, потрібно звертатися до архіву у Дніпрі або Миколаєві, але незрозуміло, скільки часу потрібно буде чекати на відповідь. Ще складнішою ситуація буде на окупованих територіях, де архіви або знищені росіянами, або до них просто немає доступу. Однак вже частина роботи зроблена. На цей момент ми маємо необхідні документи із Львівського та Хмельницького державних архівів.
Коли усі документи будуть зібрані, що далі?
Кожна з комісій, а також трибунал мають видати відповідні документи, які підсумують роботу. Це буде велика кількість сторінок, які потрібно перекласти з української мови на італійську. Відтак приходить ще один важливий момент – ексгумація тіла єпископа. Відповідна комісія, яка призначена для цього, підтверджує, що він помер натуральною смертю. Аж тоді увесь пакет зібраних матеріалів перекладається і надсилається для наступної фази беатифікаційного процесу – так званої римської фази.
Процес у Римі – це завершальний етап клопіткої праці у дієцезії. Що відбувається на цьому етапі?
Дієцезія, як автор процесу, має визначити постулятора на римській фазі процесу. Це може бути хтось із дієцезії, але не тільки. Справа передається до відповідної конгрегації, яка займається процесами беатифікації та канонізації. І далі здійснюються наступні кроки: а це перевірка цілого пакету документів, дослідження і висновки.
Після римського процесу Церква проголошує кандидата блаженним?
Самого процесу недостатньо, тому для підтвердження факту святості кандидата потрібно ще чудо. Але на сьогоднішній день, ми вже маємо два приклади свідчень оздоровлення за посередництвом єпископа Яна Ольшанського. Тепер потрібно дослідити факт чудодійного зцілення людини. І цим вже займатиметься інший трибунал, який спілкуватиметься зі свідками та вивчатиме медичні довідки… Коли факт чуда підтвердиться, тоді Папа або його представник проголошує кандидата блаженним у дієцезії. Сподіваюся, що наш процес не буде довгим, але все в Божих руках.
Тепер у парафіях дієцезії вірні молять молитву за заступництвом єпископа Яна Ольшанського. Окрім того, зʼявилися скриньки, де вірні можуть складати свідчення. Куди їх варто надсилати?
3 огляду на те, що процесом беатифікації займається Камʼянець-Подільська дієцезія, такі свідчення потрібно надсилати до дієцезіальної курії на імʼя постулятора процесу. Дуже важливо, щоб окрім свідчення, люди не забували додавати дані особи, яка надсилає такий матеріал. До важливих даних, які варто вказати, належать прізвище та імʼя, місцевість і парафія, номер телефону, адреса, електронна адреса. Для нас це важливо, щоб ми мали контакт з цією особою.
Щиро дякую за розмову!
Розмовляв о. Олег Жарук
ХРОНОЛОГІЯ ПРОЦЕСУ:
23 лютого 2019 р. о. Олександр Халаїм був проголошений постулятором беатифікаційного процесу єпископа Яна Ольшанського. Того дня дієцезія оголосила початок збору матеріалів для беатифікаційного процесу єпископа.
23 лютого 2022 року у 19 роковини смерті єпископа Яна Ольшанського, урочисто відзначено згоду Апостольського Престолу на початок беатифікаційного процесу Слуги Божого єпископа Яна Ольшанського.
«Дочекалися ми того моменту, коли Апостольський Престол дозволив нам називати святої памʼяті єпископа Яна Слугою Божим, – відзначив тоді у проповіді ректор семінарії о. Віктор Білоус. – Усього лиш 19 річниця смерті, а ми вже маємо Слугу Божого. В часових масштабах, якими живе Католицька Церква – це дуже короткий час».
23 лютого 2023 року у 20-річчя від смерті єп. Яна Ольшанського, відбулася перша сесія беатифікаційного процесу у катедрі Святих Апостолів Петра і Павла у Камʼянці-Подільському.
МОЛИТВА ЗА ЗАСТУПНИЦТВОМ СЛУГИ БОЖОГО ЯНА ОЛЬШАНСЬКОГО
Боже Милосердя і Справедливості! Життя Твого слуги, єпископа Яна, було суцільною дорогою жертовного служіння Тобі та людям переслідуваним і знедоленим. Він був мужем ревної молитви, відважним у протистоянні злу, твердинею вірності в часи пересліду-вань, люблячим батьком для своєї пастви і заблукалих грішників. За його заступництвом просимо Тебе: даруй нам благодать вірності в ревному служінні Тобі та благодать довіри до Твого Отчого Провидіння. Обдаруй також благодаттю (…), про яку смиренно просимо, щоб ми, отримавши Твої блага, із вдячністю прославляли Тебе. Через Христа, Господа нашого. Амінь.
Отче наш…, Радуйся Маріє…, Слава Отцю…
За згодою Апостольської Столиці Камʼянець-Подільська дієцезія розпочала процес беатифікації і канонізації світлої памʼяті єп. Яна Ольшанського та заохочує вірних, щоб вони молилися до Бога в своїх намірах за заступництвом Слуги Божого єп. Яна і просили про благодать проголошення його святим.
Свідчення про отримані благодаті просимо надсилати на адресу:
о. д-р Олександр Халаїм, вул. Францисканська, 2, м. Камʼянець-Подільський, 32301 Україна.
e-mail: postulatorpodole@gmail.com; тел.: +38 (067) 999-10-00.
