Роздуми єпископа-помічника Львівської архідієцезії Едуарда Кави OFMConv на Третю Неділю Адвенту.
На своїй сторінці у фейсбуці він написав:
«Ми все ближче до Різдва. Ще одного Різдва у скорботний, важкий і дуже болісний час. Нашими постійними товаришами є непевність, тривога і біль втрат, тому так складно відчувати радість, вдячність. Молитви багатьох звучать все тихіше і рідше, бо здаються не вислуханими, а отже не потрібними. Тому коли почуємо сьогодні слова Апостола Павла: «завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте», багато хто подумає «з чого тішитися і за що дякувати, якщо лягаючи спати не знаємо, чи настане для нас завтра?».
Ми сьогодні, в Україні, як ніколи раніше, чітко бачимо, що на яслах Дитятка лежить тінь хреста, на якому Він буде розіп’ятий, але таким і був план. І насправді це і має бути найбільшою причиною нашої радості та вдячності. Тому що Ісус народився, щоби віддати за нас життя і відкупити нас від гріха своєю кров’ю, щоби ми мали вічне життя. Тож будьмо чуйні – не даймо ошукати себе ані сатані, з його підступним планом занурити нас у розпачі через ці страшні обставини в яким перебуваємо, ані світові, з його яскравими вогнями, за якими ховається пустка і бажання заглушити реальність. Черпаймо з джерел справжньої радості, щоби зрештою не розминутися через святкову метушню чи через страх і тривогу за майбутнє, із Тим, хто полюбив нас безумовно.
Тож сьогодні варто таки взяти собі до серця ці слова св. Павла і робити так, як він каже: невпинно молитися, щоби знову бачити те добро, за яке варто дякувати; приступати до Святих Таїнств, щоби серце знову наповнилося радістю; дати Богові діяти у нашому житті, довіряючи Йому те, із чим не даємо собі раду самостійно. Maranatha!».
