Уночі з 6 на 7 серпня у санктуарії Ісуса Назарянського, що у Браїлові Вінницької області, відбулося 21 нічне чування на тему «До Твого милосердя прибігаємо».
У молитовній зустрічі взяло участь близько 200 вірян із різних парафій Кам’янець-Подільської дієцезії та з‑поза її меж.
Розпочалося чування молитвою Розарію, після чого Святу Месу зі свята Преображення Господнього очолив єпископ-емерит Броніслав Бернацький, а слово Боже вигоголосив отець Петро Гідзіль з с. Плебанівці (Вінницька область).
«Сьогодні, – сказав, починаючи богослужіння, єпископ Бернацький, – ми зібрались у цій святині, яка може засвідчити і про добре, і про зле. Добре – коли вона будувалася, зле – коли настала пора атеїзму і цю святиню закрили. Здавалося, що це вже кінець; але Господнє провидіння зробило інакше. Настав час, і ця святиня знову відкрилася для вірних. І ми, як наочні свідки, починаємо відновлювати цей санктуарій, до якого наші батьки, діди, прадіди колись приходили пішки. Тут вони молилися, тут вони благали Бога. […] Сьогодні ми так потребуємо братньої любові в нашій країні, миру і спокою для нашої держави. Тому молімося і жертвуймо нашу молитву, щоб Господь обороняв нашу державу, обороняв тих, хто сьогодні обороняє кордони нашої країни: може, невиспані, може, напівголодні, може, смерть заглядає їм в очі – але вони нас обороняють, щоб ми тут могли спокійно молитися і прославляти Господа Бога. Нехай Господь явить своє милосердя вам і всій Україні».
В умовах воєнного стану було неможливо провести так, як раніше, Хресну дорогу вулицями міста. Тому перші два стояння були біля храму, а потім усі в мовчанні пройшли на цвинтар, де продовжили молебень.
Ніч чування після півночі продовжила вотивна Меса до св. Каетана, яку очолив настоятель парафії Матері Божої Святого Розарію в Тульчині Вінницької області отець Петро Фурман. Проповідь, як і в першій Месі, проголосив о. Петро Гідзіль.
По закінченні Євхаристії присутні молились перед виставленими Пресвятими Дарами. Музичний супровід адорації, як і всієї ночі чування, здійснював парафіяльний гурт із Мурафи. На завершення адорації священник, обходячи храмове приміщення, благословив кожного Пресвятими Дарами.
Нічне чування закінчилася молитвою Літанії до св. Каетана та обрядом благословення олії, названої його іменем.
«Для мене, – сказав для CREDO Його Преосвященство, – свято Переображення має особливе значення, і ось чому. У 1988 році я докладав зусиль для створення тут, у Браїлові, римсько-католицької парафії. Влада тоді переслідувала віруючих, чинила всілякі перепони, залякували. Але я поїхав до Польщі і там на Ясній Горі молився перед чудотворним образом Матері Божої Ченстоховської в намірі, щоб у Браїлові відкрилась парафія і щоб на свято Переображення тут можна було відправити перший відпуст. Я приїхав із Польщі, і дві жінки привозять мені довідку від уповноваженого у справах релігій, що парафія зареєстрована і я можу відправити Службу Божу. Храм, ясна річ, нам тоді не повернули – храми тоді не повертали. Каплицю на цвинтарі не повернули також. Але одна пані прийняла парафію до себе до хати. Образ Ісуса Милосердного, який ми привезли зі Жмеринки, в її будинок не вміщався. Ми поставили його перед будинком, і люди заповнили не тільки все подвір’я, але й стояли на вулиці. Багато хто себе запитував: «Що це тут має бути?». Я відправив Службу Божу на дворі, довелося дуже голосно говорити – мікрофону в нас не було. І коли після Служби люди вийшли з подвір’я, я подивився на город і побачив: де була посаджена картопля – від неї і сліду не залишилось. Все зрівняли з землею, перетоптали. Господиня цього будинку каже: «Нічого! Без картоплі я якось житиму, але добре, що тут у нас є парафія, що тут відбулась Служба». Таке було тоді свято Переображення. А в духовному значенні це, як ми чули в літургійних читаннях, що коли з неба залунав голос «це є Мій улюблений Син, якого Я вподобав; Його слухайте!», Ісус переобразився і показав своїм учням та усьому світу, яку Він має славу в Отця Небесного. І щоби зміцнити своїх учнів – адже вони були людьми, у щось вірили, а в щось не до кінця, – Він переобразився перед ними. Також і ми в часі повинні переображувати себе, а сьогоднішнє свято нам про це нагадує. Це не на рік і не на два: переображувати себе потрібно все життя, щоб заслужити Божу любов у Царстві Божому».
За матеріалами: CREDO
Фото: сторінка Санктуарію Ісуса Назарянського у фейсбуці
