У Браїлові попрощались з о. Андрієм Счастлівцевим

У Браїлові попрощались з о. Андрієм Счастлівцевим

Як повідомлялось, 5 жовтня 2022 р. на 41-му році життя у Львові помер отець  Андрій Счастлівцев. Похорон священника відбувся 7 жовтня в санктуарії Ісуса Назарянського в Браїлові. Похоронну Службу Божу очолив єпископ Броніслав Бернацький.

Про це пише CREDO.

Розпочинаючи Святу Месу, владика Броніслав закликав молитися за о. Андрія, який «своїми молитвами, своїм співом, своїми проповідями служив Христу», а також за його батьків та рідних, щоб Господь дав їм силу витривалості. Єпископ також нагадав про необхідність кожній людині – чи духовній особі, чи світській, дієцезіяльному священникові чи членові чернечого згромадження – «молитися завжди й на кожному місці про добру і щасливу смерть».

Проголошуючи проповідь, Його Преосвященство висловив співчуття батькам, сестрі, брату і всім рідним померлого священника.

«Сьогодні, – сказав єпископ Броніслав, – ми слухали Слово Боже, де євангеліст передає слова Ісуса, який нагадує своїм учням, щоб чували над собою: ‘нехай будуть підперезані ваші стегна і нехай горять ваші світильники’. Щоб людина постійно була готова до того, що Господь Бог може покликати її будь-якої миті. Нині можемо радіти, що, ховаючи – чи то священників, чи світських, – ми приносимо їх до храму, де відправляється Служба Божа. Але був період, як у часи Голодомору, коли не було кому поховати. Ховали одні одних не знати де. Були часи репресій, коли священників висилали в Сибір і розстрілювали, і цих священників теж не було кому похоронити. А може, не було кому навіть поставити хреста на могилі.

У Браїлові попрощались з о. Андрієм Счастлівцевим

Але не головне, скільки буде людей на похороні, скільки принесуть квітів, скільки горітиме свічок. Головне те, з чим ми станемо перед Богом, з чим стане перед Богом людська душа. Господь Ісус вчить, що ті, які чинили добро, воскреснуть до вічного життя, а ті, які чинили зло, воскреснуть на Страшний суд. Наші вчинки визначать нам вічне життя: будуть вони добрими – будемо щасливі, будуть вони злими – нестимемо покуту. І тому в сьогоднішньому Євангелії Ісус попереджає учнів, щоб вони чували. Але ці слова стосуються не тільки тих учнів, а й кожного з нас, щоб ми чували над собою, бо не знаємо дня ані години.

Часто люди, які не мають віри, кажуть: ‘Коли я стану старим, піду на пенсію, тоді буду ходити до храму’. Ніби храм це щось тільки для старих людей, а  молоді мають користатися з того, що дає світ, так як вони хочуть. Але ми не знаємо наперед… Може статись і так, що старі люди будуть жити, а молодих забере Господь. І з чим тоді станеш перед Господом, що тоді скажеш?»

Його Преосвященство навів приклад, наочним свідком якого був, коли очолював Одесько-Сімферопольську дієцезію. Як молода дівчина з родини переселенців із Придністров’я впала мертвою в храмі в день свого сімнадцятиріччя. «Прийшли на Службу, хотіли прийняти Святе Причастя, потім хотіли запросити молодь повеселилися – а замість цього похорон». Другий випадок, який навів проповідник, – приклад архієпископа Петра Мальчука, який свого часу був єпископом-помічником Одесько-Сімферопольської дієцезії. Він несподівано помер у 50-річному віці, хоч і не скаржився на стан здоров’я.

«Таке трапляється серед людей, – продовжив владика, – і тому потрібно так думати, так замислюватись, щоб кожен похорон викликав запитання: ‘А що буде зі мною? Як я маю стати перед Богом і з чим я маю стати перед Богом?’ Тому, брати і сестри, потрібно кожному думати про себе. І ніколи не потрібно нарікати, ніколи не треба мати претензій до Бога, чому все так, а не так, а треба виконувати Божу волю, дотримуватись Божих заповідей, чувати і молитись, щоб кожної хвилини мати можливість стати перед Богом з чистим серцем і чистим сумлінням. Сьогодні ми молимось за душу святої пам’яті о. Андрія, який працював у Кам’янець-Подільській дієцезії, і в Одесі, гарно співав і говорив гарні проповіді, і служив у конфесіоналі. Думаю, він і з неба буде опікуватись і батьками, і родичами, і браїлівською парафією і тими, з ким співпрацював, – буде і для них випрошувати благодать».

Наприкінці проповіді єпископ Броніслав закликав всіх, хто його слухав, жити по-християнськи і слухати того, що навчає Церква, оскільки немає іншої правди, крім Ісуса Христа, як і немає іншої дороги до Небесного Царства: «Тому ми повинні жити цією правдою, а Господь допоможе нам колись заслужити Царство Боже і зустрітися з тими священниками, яких ми знали, які були нам близькі».

Зібрані на Святій Месі звернулись до Господа з молитвою за Святу Церкву, «щоб вона, проповідуючи людям істину про вічне життя, молитвою та святими таїнствами допомогла їм з радістю зустріти Христа»; за о. Андрія, «щоб він, омитий Кров’ю Христа зміг увійти до Небесного Царства»; за хворих, «щоб вони терпеливо і з молитвою зносили усі страждання і, якщо є на те воля Божа, гідно приготувалися до зустрічі з Христом у вічності»; і за всіх присутніх, щоб «завдяки істинному наверненню достойно приготувались до переходу у вічне життя», а також – за мир в Україні та за воїнів, які захищають нашу землю, і за тих, хто загинув, обороняючи Батьківщину, щоб «Господь прийняв їх до свого Царства».

У Браїлові попрощались з о. Андрієм Счастлівцевим

По звершенні Євхаристії було зачитано листа, що його надіслав настоятель Провінції Матері Божої Цариці Польщі згромадження Місіонерів Матері Божої з Ля Салетт (до цієї провінції належать українські парафії, якими опікуються отці-салетини) о. Ґжегож Зембронь MS, котрий не міг приїхати на похорон особисто.

«Смерть молодої людини, тим більше священника, – сказано в листі, – безперечно вражає, навіть тоді, коли у світі шаленіє пандемія і триває смертоносна війна. Чуючи таку новину, рано чи пізно, починаємо задумуватися про наше життя та смерть. […] Похоронні урочистості о. Андрія розпочались у перший четвер місяця, коли ми дякуємо Ісусу за встановлення таїнств Євхаристії і Священства, а закінчуються у першу п’ятницю місяця, коли віддаємо честь і хвалу Божому Серцю Христа-Відкупителя, наповненому любов’ю до людини. В цьому ми можемо побачити важливий знак: Бог нагадує нам про свою безкінечну любов і довіру, які виявляє нам. Він любить нас незважаючи на наші слабкості та гріхи і відкриває нам себе в таїнстві».

Отець-провінціал висловив співчуття єпископу-ординарію Леону Дубравському, єпископу Броніславу, всій Кам’янець-Подільській дієцезії, батькам, рідним і друзям о. Андрія, а також подяку за його служіння в спільноті отців-салетинів у Буську, «за його щоденну працю, особливо при організації гуманітарної допомоги в тяжкі часи війни. […] Віримо, що Господь покликав його саме в той момент, коли він дозрів до Неба. Віримо, що він почув слова Ісуса Христа: ‘Гаразд, слуго добрий і вірний, увійди у радість пана свого’».

Зі словами подяки до всіх, хто прийшли, щоб провести в останню земну путь о. Андрія, звернувся настоятель браїлівської парафії о. Юзеф Кшишиха MS. Життя і смерть о. Андрія він порівняв із життям і смертю святих, котрі, як і він, померли у молодому віці: св. П’єра Джорджо Фрассаті, св. Станіслава Костки, а також звернув увагу на день смерті о. Андрія – день спомину св. Фаустини Ковальської.

«Смерть, – сказав о. Юзеф, – завжди дуже трагічна. Але смерть також не тільки відкриває нам дорогу до зустрічі з Богом, а й багатьом із нас відкриває очі: ми зовсім по-іншому бачимо людину, яку знали за життя. Гадаю, що наша сьогоднішня молитва буде подякою за о. Андрія, котрий зробив багато добра…»

По закінченні Святої Меси тіло о. Андрія Счастлівцева поховали поруч із могилою померлого 102 роки тому о. Кароля Новіцького – останнього настоятеля браїлівської парафії перед початком репресій 20 -30 років минулого століття.

Схожі новини:

Поширити новину: