Блаженний Джузеппе Амброзолі – священник і лікар-місіонер в Уганді

Блаженний Джузеппе Амброзолі – священник і лікар-місіонер в Уганді

Проголошений блаженним отець Джузеппе Амброзолі, італійський священник Згромадження Місіонерів Комбоніанців Ісусового Серця, лікар, що понад 30 років самовіддано трудився в Уганді. Його називали «святим лікарем» за любляче й співчутливе ставлення до всіх хворих, яким він присвятив усе своє життя.

Про це пише Vatican News.

Джузеппе Амброзолі – італійський священник Згромадження Місіонерів Комбоніанців Ісусового Серця, лікар-місіонер в Уганді, що на сході африканського континенту, в неділю 20 листопада 2022 року проголошений блаженним Католицької Церкви в Калонго (Уганда). Беатифікаційні урочистості очолив Апостольський нунцій в Уганді архієпископ Луїджі Брянко, а в місті Комо на півночі Італії, де народився новий блаженний, подячну Святу Месу очолив кардинал Оскар Кантоні, ординарій Комо.

Отець Амброзолі (1922-1987) залишив забезпечене майбутнє у заможній сім’ї засновника та власника найвідомішого в Італії підприємства з виробництва та експорту меду й медових цукерок, щоб стати священником-місіонером у Африці, посвячуючись як кваліфікований лікар найубогішим мешканцям північної частини Уганди з племені ачолі. В Калонго він перетворив невеликий диспансер у лікарню на понад 300 ліжок, заснував акушерську школу, очолив службу боротьби з проказою в п’яти регіонах країни, був невтомним лікарем тіл і душ.

Після громадянської війни в Уганді, яка забрала життя приблизно 500 тисяч людей, 1987 року військове керівництво видало наказ евакуювати лікарню в Калонго. Лікарню підпалили і отець Джузеппе, хоч уже важко хворий, керував операціями з виселення та порятунку пацієнтів і медичного персоналу до Ліри, де через місяць помер внаслідок гострого пієлонефриту та виснаження всього організму. Ще за життя і після смерті о. Амброзолі вважали святим. Тепер його тлінні останки вшановуються в Калонго, а на надгробку англійською мовою написані слова, які він часто повторював: «Бог є любов, і я Його слуга для людей, які страждають».

Блаженний Джузеппе Амброзолі – священник і лікар-місіонер в Уганді

Сім’я та юність нового блаженного

Джузеппе Амброзолі народився в Ронаґо, поблизу Комо, 25 липня 1923 року, він був сьомим з восьми дітей подружжя Джованні Баттіста Амброзолі та Пальміри Валлі. Його батько перетворив сімейне підприємство, що займалось вирощуванням шовкопрядів, на фабрику, а потім на компанію, що до наших часів спеціалізується на виробництві меду та цукерок. Мати теж була із заможної родини: крім того, її батька називали «лікарем бідних».

Він був охрещений у парафіяльній церкві Ронаґо 29 липня 1923 року і отримав три імена Джузеппе, Умберто та Ґаспаре. У вісімнадцять місяців хлопчик захворів на важку кишкову хворобу: молитви його матері, звернені, зокрема, до святої Терези від Дитятка Ісуса, відновили його здоров’я.

З шести років Джузеппе відвідував початкову школу, був веселий і розумний, однак у нього було погане здоров’я. Кожен день мати провадила ранкові й вечірні молитви, до яких хлопчина додавав молитву на вервиці.

Після закінчення початкової школи Джузеппе навчався в Королівському Комерційному технічному коледжі в Комо, потім був учнем Королівського інституту “Алессандро Вольта” в тому ж місті, згодом навчався в Генуї, а закінчив навчання в гімназії в Комо. Він не був надто блискучим учнем, бо його найбільше цікавило релігійне життя, він був членом молодіжного відділу «Католицької Акції».

Блаженний Джузеппе Амброзолі – священник і лікар-місіонер в Уганді

Друга світова війна в житті Джузеппе Амброзолі

Джузеппе вступив на факультет медицини та хірургії в Мілані, але йому довелося перервати навчання через Другу світову війну. У вересні 1943 року він почав допомогати євреям знайти притулок у Швейцарії (кордон якої був розташований недалеко від будинку його сім’ї), а також колишнім солдатам або дезертирам, які би без його допомоги опинилися у концтаборі. Потім, побоюючись за свою безпеку, він також знайшов притулок у Швейцарії. Згодом юнак повернувся до Італії, бо його батькам загрожували репресії. Джузеппе не зміг уникнути призову до війська і його відправили до Німеччини, в тренувальний табір недалеко від Штутгарта. Там він морально підтримував своїх товаришів, завжди готовий прийти їм на допомогу, незважаючи на голод і жорстоке поводження.

Після закінчення війни Джузеппе вдалось повернутись до Комо, а згодом відновити навчання на факультеті медицини й хірургії. Саме в той час в його душі зродилось покликання до місіонерського служіння. Тому 1949 року, закінчивши навчання, щоб краще підготуватись до майбутнього місіонерського життя, Джузеппе вступив на відділ інфекційних захворювань і тропічної медицини в Лондоні.

Майбутній священник-місіонер

Закінчивши навчання, 1951 року Джузеппе Амброзолі вступив до Згромадження Місіонерів Комбоніанців Ісусового Серця. Він вибрав це чернече Згромадження тому, що воно давало можливість своїм молодим членам вирушати на місії в різні країни світу, зокрема в Африку. До новіціатського дому в Ґоццано його супроводжувала мати та молодший брат. У 28 років він був найстаршим студентом-богословом, однак, дуже швидко пристосувався до чернечого життя, такого відмінного від його попереднього життєвого досвіду. Через два роки він склав перші чернечі обіти, а після богословських студій у Венеґоно, 1955 року прийняв пресвітерські свячення з рук Міланського архієпископа кардинала Джованні Баттіста Монтіні, майбутнього Папи Павла VІ.

Лікар-місіонер в Уганді

Нарешті 1956 року здійснилась мрія Джузеппе Амброзолі – він вирушив до Уганди, прибувши до Калонго наприкінці лютого того року. В Африці він продовжив богословські студії, а згодом почав працювати у невеликому диспансері з прилеглою пологовою клінікою, якими керували священники його чернечого Згромадження. Отцю Джузеппе довелося подбати про спорудження нової лікарні, практично прочинаючи з нуля, як з адміністративної точки зору, так і з будівництва лікарняних приміщень. Незабаром йому вдалось відкрити «Школи підготовки акушерок імені Пресвятої Марії», щоб підготувати місцеві медичні кадри. Наприкінці 1959 року лікарню в Калонго можна було по праву назвати першою католицькою лікарнею в Північній Уганді.

Пацієнтами лікарні були переважно місцеві жителі з племені ачолі. Отець Джезеппе приділяв велику увагу запобіжній медицині, хоча йому часто довелось вдаватись до хірургічних втручань. З особливою увагою він ставився до матерів і дітей, охопив окремим дбанням прокажених. 1972 року державні органи охорони здоров’я передали під його опіку службу боротьби з проказою, яка налічувала понад 8 тисяч хворих у восьми регіонах країни.

Через кілька років хворі почали називати о. Амброзолі «Аджвака Мадіт» (“великий лікар”). Зі свого боку, він уникав слави, намагався не з’являтись навіть на групових фотографіях. Коли він отримував відзнаки й нагороди, заявляв, що не заслуговує на них; натомість вказував, що віддав би перевагу пожертвам для лікарні, яких ніколи не було достатньо.

Останні роки життя

Політична ситуації в Уганді стала свідком різних військових диктатур. Кілька разів місіонери припиняли свою діяльність або виїжджали з країни. Однак, лікарня в Калонго подвоїла свої зусилля з надання допомоги пораненим в угандійсько-танзанійській війні. Після війни настав період нестабільності, який завершився 13 лютого 1987 року примусовою евакуацією лікарні. Урядові війська змусили отця Амброзолі закрити шпиталь в Калонго і в жахливих умовах переправити пацієнтів в Ліру. Потім армія Уганди підпалила лікарню. Отцеві Амброзолі вдалось врятувати своїх пацієнтів, він сам особисто керував евакуацією, хоча стан його здоров’я, підірваного безупинною працею, був дуже серйозним. Евакуація в нелюдських умовах тривала 19 годин. Прибувши до Ліри, через місяць важкохворий і виснажений отець Амброзолі помер від ниркової недостатності 27 березня 1987 року.

Канонізаційний процес блаженного Джузеппе Амброзолі

22 серпня 1999 року в Калонго розпочався канонізаційний процесс нового блаженного. На дієцезіальному рівні він був завершений у червні 2004 року і переданий до Риму до Конгрегації в справах святих. 16 грудня 2015 року Папа Франциск підписав декрет про визнання героїчних чеснот отця Джузеппе Амброзолі.

У 2009 році розпочалося медичне розслідування зцілення, яке відбулось за посередництвом молитов за заступництвом Джузеппе Амброзолі. Термінальна стадія сепсису не давала жодної надії на видужання молодої угандійської жінки Лусії Ломоколь. Лікар покликав капелана, щоб уділити хворій таїнство Намащення хворих. Згодом лікар згадав, що має вдома образок з молитвою до Джузеппе Амброзолі, за дозволом родини він поклав цей образок на ліжко вмираючої і покликав медсестер, щоб спільно молитись за посередництвом Джузеппе Амброзолі. Наступного ранку жінка раптово і повністю одужала. Відповідно до медичних висновків, це зцілення не має наукового пояснення і 2019 року Папа Франциск визнав це чудо за заступництвом Джузеппе Амброзолі, підписавши декрет про його беатифікацію, яка мала відбутись 2020 року, але була двічі перенесена через коронавірусну пандемію.

Схожі новини:

Поширити новину: