Отець Віталій Осмоловський SJ – срібний призер Кубка Польщі з дзюдо

Вже багато років отець Віталій Осмоловський SJ займається дзюдо. За плечима священника багато успішних виступів на міжнародних турнірах.

Чергову свою нагороду уродженець Житомира здобув під час виступів у Кубку Польщі серед майстрів (найсильніших спортсменів), який відбувся у місті Плоцьк. Наш земляк зайняв почесне друге місце.

Після отримання звістки, про успішний виступ священника з України у Кубку Польщі, ми звернулися до отця Віталія з проханням прокоментувати свій виступ у змаганнях.  

Отче, наскільки нам відомо, ви навчалися в США, як опинилися в Польщі?

Саме так, навчався у США; але від початку війни взяв академічну відпустку та на прохання вищих настоятелів з Риму, я приїхав до Польщі та почав координувати гуманітарну місію для України та для українців в Польщі від єзуїтів. І ця праця вже переросла в Єзуїтську службу біженців, яку відкрили два тижні тому в Польщі.

Чи вдалося поєднувати служіння та тренування?

Впродовж усього цього часу від початку війни я не міг тренуватися, тому що було дуже багато праці і якось взагалі не міг нічого робити, крім служіння, яке виконував. Але півтора місяця тому, я відновив свої тренування у спортивному клубі з дзюдо у Варшавському університеті – це один із найкращих клубів Варшави й цілої Польщі. І так мені вдалося поїхати й взяти участь у Кубку Польщі.

Як оцінюєте свій виступ?

Я розумів, що не до кінця готовий і що у мене була дуже велика перерва і лише півтора місяця тренувань. У фіналі я через мінімальну помилку поступився, але мені вдалося зайняти друге місце. Була надзвичайно чудова атмосфера. Брали участь не лише спортсмени з Польщі, але також з України, Сербії та інших країн.

Чи під час турніру щось казали інші учасники про Україну?

Звісно, говорили! І про біженців, і про війну теж. Поляки висловлювали велику солідарність та підтримку Україні. Багато людей підходили, спілкувалися. На моєму кімоно є символ єзуїтів і написано англійською: єзуїти. Багато позитивно дивувалися, як може бути священник і спортсмен. Підходили до мене, розповідали свої приватні життєві ситуації, історії про проблеми в Церкві. Це теж був важливий момент показати інше лице таїнства Священства і що священники – такі ж самі люди і вони так само можуть бути спортсменами, виступати у змаганнях та здобувати призові місця. 

Максим Железницький

Схожі новини:

Поширити новину: