Ватиканська лікарня: гоїти рани війни, не лише фізичні

Ватиканська лікарня: гоїти рани війни, не лише фізичні

Від початку повномасштабної війни ватиканська педіатрична лікарня прийняла на лікування 1600 українських дітей. Для цієї лікарні це стало безпрецедентним викликом, на який її працівники відповіли великодушно і професійно. Про лікування та всеохоплюючу опіку, яку забезпечують тут маленьким українцям та їхнім родинам, в інтерв’ю для Vatican News розповіла мама дитини, яка проходить лікування, лікарка з України та працівниця лікарні.

Всестороння опіка

Від початку повномасштабної війни в Україні лікарня «Bambino Gesù» загалом прийняла на лікування приблизно 1600 українських дітей. Більшість з тих, що вже пройшли лікування, отримали можливість мешкати зі своїми родинами в притулках сімейного типу, якими опікується лікарня, або в помешканнях, наданих іншими благодійними структурами. Тепер на стаціонарі в «Bambino Gesù» лікується 20 дітей, а ще 13 живуть зі своїми опікунами в готелях, які їм надає цей медичний заклад, і приїжджають до лікарні на процедури.

«В нас був дуже важкий переліт, – розповідає Аня. – Тут нас прийняли дуже добре: і нагодували, і надали житло, і надали всю необхідну допомогу. Моєму синові були потрібні памперси, все це нам дають: пелюшки, памперси, одяг, їжу – все надає “Bambino Gesù”. Ми проживаємо не в самій лікарні, а в готелі, вже п’ятий місяць, він знаходиться за Римом, але нас сюди привозять автобусом і відвозять на автобусі назад».

Сара Катена, контактна особа для іноземних пацієнтів цієї педіатричної структури, зазначила, що опікуватися маленькими пацієнтами та їхніми родинами допомагають не лише працівники лікарні, але й численні волонтери. Крім того, вони залучають також перекладачів, кількість яких вони збільшили від початку війни. «Ми також започаткували уроки італійської мови в лікарні, – розповіла вона, – щоб і пацієнти, і батьки могли почати вивчати італійську. Тут діє також шкільна служба: вчителі приходять до ліжка хворих дітей і роблять з ними уроки».

Гоїти рани війни, не лише фізичні

Незважаючи на те, що Аня зі своїм синочком тут вже більше семи місяців, він досі здригається від гучних звуків, які нагадують йому звук вибухів в Україні.

«Ця пам’ять закарбована назавжди у свідомості, – ділиться молода мама. – 24 лютого, коли ми почули ці вибухи, ми втікали в село в Житомирській області, але там теж було неспокійно, і дитина дуже хвилювалася. І коли ми приїхали сюди, тут вже не чули цих вибухів, і це було дивно. Але коли пролітає якийсь гелікоптер чи літак, він завжди піднімає голову на небо».

Ці проблеми не залишаються поза увагою працівників лікарні «Bambino Gesù», бо вони усвідомлюють, що емоційний стан дитини вагомо впливає на її фізичне здоров’я та на швидкість одужання. «Ці діти прибувають із серйозними травмами, тому що раптово вони опинилися під бомбами, – зазначає Сара Катена – і тому, коли вони приходять сюди, вони мовчазні, не говорять, але пізніше завдяки нашій службі клінічної психології та музичним терапевтам – у нас є музичні терапевти, які приносять музику в палати і заохочують цих дітей грати та виражатися через музику – і також через наших професійних педагогів нам поступово вдавалося їх розблокувати, повертати їх до нормального стану».

Українська лікарка на допомогу медперсоналу

Ефективність такого всеохоплюючого підходу до лікування та опіки маленькими пацієнтами та їхніми родинами має змогу оцінити українська лікарка Мар’яна Мітяй, яка сама опинилася в Італії як біженка і отримала притулок в одній з ватиканських структур. Тепер пані Мар’яна допомагає педіатричній лікарні «Bambino Gesù» краще дбати про українських дітей. «Моя робота, полягає в тому, щоб бути посередником між маленькими українськими пацієнтами і їхніми батьками та Відділенням зав’язків з громадськістю», – пояснює вона, додаючи, що таким чином, вона полегшує роботу медичного персоналу, бо краще розуміє пацієнтів.

Українська лікарка має змогу на власні очі пересвідчитися, що «медична допомога, яку тут надають, є високоспеціалізованою і, що найголовніше, вона є безкоштовною». «А це великий плюс для наших батьків, маленьких діток, які мають найцінніше – життя їхніх дітей, – наголошує вона. – Вони постійно хвилюються про те, що відбувається в Україні, є страх, переживання, але, принаймні, вони мають величезний відсоток того, що їхні діти будуть жити повноцінним, здоровим життям, як і всі інші». Пані Мар’яна зауважила, що ще жодного разу вона не чула від медиків чи інших працівників лікарні слова: “Ми не можемо”. «Я завжди чую від них: “Ми постараємося”, “Ми допоможемо”, “Знайдемо можливість”, – розповідає вона зворушено, – і вони дійсно це роблять. Я приходжу сюди на восьму годину, і вони вже як ті бджоли рояться в цьому закладі. Я вражена, що така маленька держава, і має таку клініку з грандіозними можливостями. Тому величезне дякую за це».

Вдячність за особливу опіку

Контактна особа для іноземних пацієнтів Сара Катена пояснила, що система прийняття та надання можливості проживання сім’ям пацієнтів була добре налагоджена в лікарні і раніше: спочатку для італійських родин, які приїжджали з інших регіонів, а згодом з інших країн світу. Але від початку повномасштабної війни в Україні вони зіткнулися з безпрецедентним викликом, зважаючи на велику кількість хворих і поранених дітей, які прибували з України. Тому лікарня була змушена збільшити години праці для персоналу, «який, не щадячи себе, дав усе, що міг дати».

Природною відповіддю за таку відданість своєму служінню є вдячність. Сара Катена розповіла про випадок, який її дуже зворушив: серед перших прибулих з України був маленький пацієнт, якого супроводжувала не лише мама, але й двоюрідні брати й сестри та бабуся. «Коли ми пояснили бабусі, що для них все безкоштовно: дім, де вона спала, лікування, їжа… вона почала плакати, і коли ми її запитали: “Бабусю, чому Ви плачете” – вона відповіла, що вперше в її житті хтось дав їй щось безкоштовно. Це справді допомогло нам відчути, що наш внесок, те, що ми можемо їм дати, є важливим».

Довіра – ключ злагодженої праці й великодушності

В чому ж секрет такої злагодженої роботи цієї педіатричної лікарні, яка, за словами лікарки Мар’яни Мітяй, забезпечує пацієнтів та їхні родини усім: «від А до Я»? Над цим замислювалася також і сама пані Мар’яна. «Дуже просто: вони тут один одному довіряють, і навіть мені, – каже вона. – Я б теж хотіла, щоб ми, українці, так довіряли. Тепер, я думаю, що в нас, в Україні, все помінялося і ми будемо довіряти отак на 100%, як вони довіряють один одному: вони тут всі один за одним як згуртована сім’я. Я здивована і мені це дуже подобається. Напевно, їхній успіх пояснюється тим, що вони такі довірливі один до одного, вони вірять і допомагають іншим».

Схожі новини:

Поширити новину: