Святий Раймунд Пеньяфортський

Раймунд народився між 1170 та 1175 роками у місцевості Вілафранка-дель-Пенедес у Каталонії (Іспанія) у древньому шляхетному роді Пеньяфорт та був споріднений з королем Арагонії.   

Навчався у Барселоні, а потім у Болоньї, де згодом викладав. Повернувшись до Барселони, вступив до Ордену Проповідників. 

Спричинився до заснування Згромадження Матері Божої Ласкавої, яке займалось викупом невільників. 

Раймунд ревно трудився задля навернення маврів та євреїв. Водночас, на прохання генерала домініканського ордену Суґара, написав посібник з вказівками для сповідників Summa casuum, що був першим твором такої тематики. Папа Григорій ІХ викликав його до Риму та призначив капеланом Апостольського палацу і своїм особистим сповідником. Тут він систематизував та видав збірку декретів римських єпископів. Фактично це був перший церковний кодекс.

Невдовзі Раймунд повернувся до Іспанії, де у 1238 році у віці 60 років його обрали генералом ордену. Працював над редагуванням конституції домініканців, був добрим адміністратором та організатором. У 1240 році відмовився від подальшого служіння генерала. У 70 років врешті повернувся до свого справжнього життя: молитви, науки, виховання нових проповідників в Ордені.  

Помер у Барселоні 6 січня 1275 року. Його реліквії знаходяться у катедрі св. Еулялії в Барселоні. 29 квітня 1601 року Раймунда з Пеньяфорт зараховано до лику святих.  

Покровитель церковних юристів, студентів юриспруденції та адвокатів. 

В іконографії зображений у домініканському габіті з атрибутами: плащ, книга, ключ.