Святий Мартин де Поррес
Святий Мартин де Поррес народився 9 грудня 1579 року в Лімі (Перу). Його батьком був іспанський шляхтич Хуан де Поррес, а матір’ю — Анна Веласкес, вільна темношкіра жінка родом із Панами. Спочатку батько не визнавав сина, однак приблизно через вісім років визнав його та подбав про освіту дітей.
Приблизно у дванадцятирічному віці Мартин почав навчатися ремесла цирульника-хірурга. У тогочасному Перу воно охоплювало не лише стрижіння, а й виконання нескладних медичних процедур та догляд за хворими. Здобуті знання він згодом використовував, щоб безкорисливо допомагати потребуючим.
У юності Мартин вступив до домініканського монастиря Пресвятої Богородиці Розарію в Лімі як мирянин-помічник, виконуючи найскромнішу роботу при монастирі. Через расові обмеження того часу він не міг одразу стати повноправним членом орденської спільноти. Згодом його прийняли до Ордену проповідників як брата-кооператора. У монастирі він працював цирульником, допомагав у догляді за хворими та служив у лазареті. 2 червня 1603 року склав монаші обіти.
Мартин присвятив себе служінню хворим, бідним і покинутим. Він опікувався не лише братами-монахами, а й мешканцями міста, допомагав африканським рабам, роздавав милостиню та дбав про сиріт. Його милосердя поширювалося також на тварин. Любов’ю до них він нагадував святого Франциска Ассізького.
Мартин провадив покутне життя, багато молився, особливо вночі, та виявляв глибоке смирення і терпеливість. У свідченнях, зібраних під час процесу його беатифікації, згадано надзвичайні явища, які приписували його молитві, зокрема екстази, прозорливість і білокацію. Ці розповіді належать до свідчень про його святість і мають сприйматися як свідчення та перекази, а не як беззастережно встановлені історичні факти.
Мартин де Поррес помер у Лімі 3 листопада 1639 року. Папа Григорій XVI проголосив його блаженним у 1837 році, а Папа Йоан XXIII канонізував 6 травня 1962 року. Його літургійний спомин відзначають 3 листопада. У 1966 році Папа Павло VI проголосив його покровителем перукарів і перукарок. У народній традиції святого також пов’язують із захистом від мишей і щурів.
На зображеннях святого зазвичай представлено в домініканському габіті з чорним скапулярієм. Серед його атрибутів — хрест, розарій, мітла та тварини.
