Святі Евальд Білий та Евальд Чорний

Обидвох Евальдів називають братами, однак докладно невідомо – були вони родичами, чи їх лише єднали монаші обіти. Щоб розрізняти Евальдів, оточення дало їм прізвиська «Білий» та «Чорний» — за кольором волосся. Про діяльність і мученицьку смерть Евальдів написав святий Беда Достойний у «Церковній історії народу англів».

Брати походили з Нортумбрії, але багато років прожили в Ірландії. Там отримали добру університетську освіту, там же пізнали, що таке чернече життя. За прикладом інших ірландських монахів, зокрема свого товариша святого Вілліброрда, вирушили на терени древніх саксів (нині околиці Мюнстера). Деякі джерела називають імена Евальдів серед учасників місіонерської групи Вілліброрда, однак більш ймовірно, що брати вирушили туди окремо.

Приблизно 690 р.вони прибули до Вестфалії, оселилися неподалік річки Ліппе та попросили місцевих старійшин провести їх до правителя. Декілька днів обидва Евальди пробули серед тамтешніх мешканців, молячись, співаючи та відправляючи Святу Літургію. Такою поведінкою викликали до себе ненависть язичників-саксів, оскільки останні здогадались, що місіонери мають на думці змінити їхні звичаї та релігію, зруйнувати храми та знищити божків. Не дочекавшись рішення старшин, мешканці схопили братів-місіонерів та вчинили самосуд. Евальд Білий був одразу вбитий мечем, а до Евальда Чорного застосували жорстокі тортури – з огляду на вищий ступінь вченості та краще знання Святого Письма. Сталося це приблизно у 691-693 рр. в місцевості Аплербек, неподалік Дортмунда, тіла мучеників вкинули до Рейну. Християни віднайшли їх завдяки дивному променю світла, який вказував на місцезнаходження реліквій. Згідно з переказами, правитель розлютився на місцевих мешканців і наказав знищити їхні села. Брати стали останніми мучениками в тому регіоні.

Зображують Евальдів у священницькому вбранні разом, часто в момент мученицької смерті. Атрибути – пальмова гілка, Евальд Білий тримає меч, а Евальд Чорний – книгу або дубину.

Покровителі Вестфалії.