Свята Іда Герцфельдська

Іда Герцфельдська походила зі знатної родини, була при дворі Карла Великого, де отримала виховання і освіту. Згідно переказів свята мала родинні зв’язки з родом каролінгів, однак, історичної певності в цьому нема. Карл Великий видав Іду заміж за одного зі своїх упорядників – саксонського герцога Еґберта. В подарунок подружжя отримало маєтки та великі статки. Іда переїхала до Вестфалії, неподалік сучасного міста Оснабрюк.

Згідно переказів по дорозі вони зупинились в старосаксонських оленячих полях (ймовірно проходили через Тевтобурзький ліс), де свята мала видіння аби побудувати на цьому місці святиню. Чоловік Іди посприяв справі і подружжя, близько 790 року, побудували одну з перших святинь Вестфалії. Шлюб був щасливий, родина мала п’ятьох дітей, з яких двоє досягли слави вівтаря. В 811 році свята залишилась вдовою, присвятила себе цілком вихованню дітей та побудувала монастир. Згодом оселилась в невеликій кімнаті під храмом близько гробу чоловіка, де прожила до кінця днів.

Життя наповнювала молитвами та ділами милосердя – бідні могли декілька разів на день прийти на місце поховання Еґберта щоби поїсти. Іда була підтримкою саксонам, які постраждали внаслідок воєн з франками. В її біографії, написаній в 980-983 роках бенедиктинським монахом Уффінгом, міститься опис багатьох чудес, які відбувались після смерті святої. Була канонізована в 980 році.

Зображають святу в царському вбранні з моделлю храму в руках та оленем. Олень символізує саксонів, яких Іда захищала від франків (теж олень знаходиться на гербі Герцфельда).

Атрибути – голуб, олень, модель храму. Покровителька жінок при надії, вдів та убогих.