Свята Галла Римська

Галла була дочкою римського патриція Симмаха Молодшого, який був призначений консулом у 485 році. Галла також була невісткою Боеція. Її батько, Квінт Аврелій Меммій Симмах, був несправедливо засуджений Теодоріхом до смертної кари у 525 році. Галла вийшла заміж у відносно молодому віці, але незабаром овдовіла, трохи більше ніж через рік після одруження.

Розбагатівши, вона вирішила усамітнитися на Ватиканському пагорбі і заснувала лікарню та жіночий монастир біля базиліки Святого Петра. Галла залишалася там до кінця свого життя, доглядаючи за хворими та бідними, доки не померла у 550 році.

За переказами, у 524 році в коморі будинку святої Галли, де зберігалась їжа для бідних, з’явилася ікона Божої Матері. На цьому місці було збудовано ораторій, Санта Марія ін Портіко, щоб розмістити ікону, яку, за переказами, з 590 року носили процесіями, щоб відвернути чуму. По сусідству Папа Целестин ІІІ заснував госпіс святої Галли, притулок для вбогих на ніч. Коли ікону перенесли до Санта-Марія-ін-Портіко, храм став називатися Санта-Галла-Антіква на честь своєї засновниці.

Фігура святої розміщена у південній частині колонади святих на площі св. Петра.