В суботу, 17 жовтня 2026 року, на острові Ібіца в Іспанії проголошено блаженними двадцятьох священників. Церемонію беатифікації, представляючи Папу Лева XIV, очолив кардинал Марчелло Семераро, Префект Дикастерії у справах визнання святих, в Соборі Святої Марії Сніжної. Це перша беатифікація на Балеарських островах.
Про це повідомляє Vatican News.
Блаженних мучеників вбили лише за те, що вони були священниками. Їхня смерть сталася в 1936 році в умовах жорстоких релігійних переслідувань, які були характерними для Іспанії в першій половині XX століття. Хуан Торрес Торрес та 19 його сподвижників були дієцезіальними священниками іспанських островів Ібіца та Форментера – люди, віддані душпастирському служінню, викладачі семінарії та парафіяльні священники, яких шанував народ. Усвідомлюючи релігійні переслідування, що тривали в тому часі та ризики, на які вони наражалися як священники, мученики добровільно прийняли смерть, витримавши у вірі аж до найвищої жертви.
Переслідування духовенства
Драматична історія Хуана Торреса Торреса та 19 його сподвижників розпочалася 30 липня 1936 року, у спокійний літній день, коли мир на Пітіуських островах, де мешкали прості й спокійні люди, раптово поступився місцем неспокою. Насправді вже два тижні новини, що надходили з півострова, не вселяли впевненості: гарнізони, дислоковані в Африці, повстали проти уряду Мадрида, який від самого початку свого правління не зміг стримати «революційне» насильство. Того ранку з республіканського гідролітака сипалися листівки, які погрожували повним знищенням Ібіци, якщо вона не здасться, і наказували евакуювати місто, сіючи паніку серед населення. Так розпочалися страждання багатьох християн, серед яких було двадцять священників – майже 40 відсотків дієцезіального духовенства, – вбитих холоднокровно з ненависті до віри. Жахіття, яке тривало лише тридцять сім днів, перетворило мирний архіпелаг на місце жахливих звірств. Так у всій своїй жорстокості проявилася антирелігійна ненависть. Пріоритетом революційного уряду було підпалювання церков; на всьому острові жодна церква не врятувалася від осквернення та вогню. Арешти та ув’язнення священників були систематичними. Казали, що «арештовували й розстрілювали сутану, а не людину». Приводу не було потрібно, достатньо було того, що вони належали до духовенства.
Cвідки Євангелія
Переконання в тому, що двадцять священників з Ібіци та Форментери загинули як мученики, стало беззаперечною впевненістю, яка зародилася в серцях вірних в ту саму мить, коли вони загинули. З першого ж дня народ назвав їх «мучениками» в буквальному християнському розумінні цього слова. Великодушно виконуючи своє служіння та віддаючи своє життя як свідки Євангелія, вони наслідували Христа – який прийшов не для того, щоб Йому служили, а щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох – і зробили це, щиро пробачивши своїм вбивцям. У їхній жертві та їхньому прикладі Церква вбачає шлях святості, який Бог пропонує кожному з нас, і прагне сприяти зміцненню стосунків та справжнього примирення між людьми.
