Підтримати українські сім’ї, які борються зі страхом, травмою та психічним виснаженням, допомогти ветеранам, що повертаються з фронту, потребуючи стабілізації. Такими є завдання програми «Сімʼя у центрі», яку здійснює «Карітас Польщі» у співпраці з місцевим партнером – «Карітас-Спес Україна». Проєкт реалізується від 1 липня до 31 грудня 2026 року в чотирьох спеціалізованих «Центрах допомоги сім’ї» у Харкові, Житомирі, Одесі та Кам’янці-Подільському.
Про це повідомляє Vatican News.
Ці осередки поєднують кризове реагування, терапію та психоосвіту. Вони покликані допомогти підопічним відновити почуття безпеки та психічну рівновагу. Комплексна підтримка адаптована до реальних потреб. Дорослі, обтяжені обов’язками з догляду, можуть відвідувати навчальні семінари з виховних компетенцій, групи підтримки та щомісячні відкриті інтеграційні заходи «День сім’ї».
Учасники програми також отримують авторські освітньо-терапевтичні матеріали. «Ролі в сім’ї під час розлуки змінюються і вимагають усвідомленого перевизначення. Інакше легко виникне відчуття образи з обох боків. Одним із головних факторів ризику є відчуття ізоляції. Воно може навіть призвести до самогубств. Тому підтримкою потрібно охопити не лише ветерана, а й його найближче оточення», – каже Ніна Моцьор, експертка «Карітасу Польщі» з питань гуманітарної допомоги та програм розвитку. Загалом, планується охопити до 2,5 тисяч осіб.
Багаторівнева система допомоги
У серпні 2026 року Ніна Моцьор відвідала осередки в Україні. Вона провела спеціалізовані тренінги для психологів та персоналу, який працює з людьми, що зазнали травми війни. Як підкреслює експертка, «ефективна система підтримки не може ґрунтуватися на одній установі чи на роботі з окремою особою в ізоляції, а має базуватися на кількох взаємопов’язаних рівнях, що утворюють систему». Це і регіональна клінічна допомога, і економічна підтримка, місцеві центри як перша лінія контакту та, насамперед, робота з усією родиною. Метою таких програм, як «Сім’я в центрі», є не «повернення» ветерана до стану, що існував до війни, а інтеграція пережитого на війні з новою ідентичністю, як його власною, так і всієї родини.
