Останній день Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Франції, понеділок, 28 вересня 2026 р., розпочався з його перельоту з Люрду до міста Мец, що на північному сході країни на кордоні з Люксембургом та Німеччиною. Після прибуття в місцевий аеропорт Святіший Отець, у супроводі кортежу, вирушив в авто до Конгрес-центру ім. Роберта Шумана для участі у двох подіях: міжрелігійній зустрічі та зустрічі на тему «До коріння Європи заради миру та єдності».
Про це повідомляє Vatican News.
На початку міжрелігійної зустрічі представники різних релігій та конфесій зачитали «Звернення з Меца», після чого до присутніх промовив Папа.
«З великою радістю, але й із глибоким почуттям духовної відповідальності я сьогодні перебуваю серед вас у Меці – місті кордонів і перехресть – у конгрес-центрі, що носить ім’я Роберта Шумана, одного із засновників Європейського Союзу», – сказав Лев XIV, додаючи, що цей видатний діяч зумів перетворити старі лінії розколу на мости надії для всієї Європи. «Як представники релігій, ми несемо спільну відповідальність, щоб, наслідуючи його приклад, свідчити про те, що, незважаючи на кордони, завжди можна взаємодіяти, налагоджувати дружні стосунки та будувати мир», – наголосив він
Діалог як шлях до дружби та миру
Глава Католицької Церкви підкреслив, що діалог не применшує нашу ідентичність, а правдиво виражає її, відкриваючись на відмінність іншого. Цитуючи енцикліку Папи Франциска Fratelli tutti, він зауважив, що діалог між людьми різних релігій не обмежується лише дипломатією, ввічливістю чи терпимістю, а його мета полягає у встановленні дружби та миру. Святіший Отець пригадав також французького філософа Поля Рікера, який писав, що діалог – це шлях, завдяки якому ми сприймаємо іншість як можливість, а не як загрозу; це мистецтво зустрічі, яке є повною протилежністю агресії та насильства.
«Призивати Боже ім’я для виправдання насильства чи гноблення – це осквернення цього імені, – наголосив Лев XIV. – Ніщо з того, що принижує людську гідність, не може претендувати на справжнє божественне натхнення. Релігійний дискурс повинен завжди закликати до роззброєння сердець і слів. Це передбачає пряму відповідальність кожного з нас як хранителів наших відповідних традицій».
Релігії на служінні життю
Якщо плідність релігійних традицій виявляється насамперед у їхньому служінні миру та братерству, то, як зауважив Папа, вона також виражається в їхній здатності захищати, супроводжувати та служити життю. «Велич цивілізації, – підкреслив Святіший Отець, – вимірюється не її матеріальними досягненнями, а тим, як вона піклується про людину, захищає її та сприяє її розвитку. Релігії є охоронцями життя: вони стверджують його священну цінність. Їхня плідність проявляється у люблячій присутності поруч із найуразливішими та найслабкішими людьми. Служити життю означає оточувати його турботою, присутністю та ніжністю, особливо у випробуваннях, аж до самого кінця. Нам, хто відкритий до трансцендентності, належить місія надати міцні орієнтири, зокрема молоді, для побудови спільноти, яка шанує та цінує гідність кожної людини».
