26 вересня 2026 року в монастирі Сестер Кармеліток Босих у Покотилівці, що поблизу Харкова, відбулася урочиста подячна Євхаристія з нагоди 25-ї річниці монаших обітів сестри Марії Людмили від Бога Отця Милосердя (Ситніченко Людмили).
Про це повідомляє Харківсько-Запорізька дієцезія.
Сестра Марія Людмила народилася в Чорноморську Одеської області. Після закінчення загальноосвітньої школи 8 грудня 1999 року вступила до Ордену Сестер Кармеліток Босих.
Урочисту Святу Месу з нагоди ювілею очолив ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Павло Гончарук у співслужінні з понад двадцятьма священниками, які прибули з різних куточків України.
Під час Євхаристії сестра Людмила відновила свої монаші обіти чистоти, вбогості та послуху, наново висловлюючи Господу своє бажання з ревністю продовжувати шлях посвяченого Йому життя.
25 років тому молода дівчина сказала Господу своє «так». За цим коротким словом стояв великий вибір – віддати Богові своє життя, тіло і душу, прийняти шлях монашого покликання та служити Йому в тиші монастиря, молитві й цілковитому посвяченні.
У проповіді єпископ Павло запросив присутніх замислитися: що стоїть за тим «так», яке людина говорить Богові? Він звернув увагу на біблійну історію пророка Іллі, який, переживши страх і виснаження, шукав прихистку в печері. Здавалося, що він утікає від усього. Печера мала стати для нього місцем захисту. Але саме там він зустрічає Бога – не у сильному вітрі, не в землетрусі чи вогні, а в тихому, лагідному подуві. Саме ця тиха присутність Бога змінює людину. Ілля виходить із печери тим самим шляхом, яким увійшов, але вже з іншим серцем.
Єпископ Павло провів паралель із монашим покликанням. Чому людина залишається в монастирі? Чому обирає життя, приховане від світу? Тому що тут є Бог. Монастир стає не втечею від життя, а дорогою до глибшої зустрічі з Господом.
«Життя – це подорож. І питання полягає в тому: за чим або за ким ми йдемо?» – наголосив єпископ.
Бог хоче, щоб людина перебувала там, де є Він. І на Боже запрошення кожен може відповісти: «Я теж хочу. Господи, я дозволяю Тобі зруйнувати в моєму серці все те, що заважає мені бути з Тобою».
На закінчення проповіді єпископ побажав присутнім, щоб Господь допомагав кожному відчути цей тихий подув Божої присутності у своєму серці та черпати з нього силу для здійснення власного покликання.
Після благословення ординарій зачитав і вручив сестрі Людмилі спеціальне благословення, яке з нагоди ювілею уділив їй Папа Лев XIV.
Від імені Отців Кармелітів ювілярку привітав о. Максиміліан Подвіка OCD. Він звернувся до слів проповіді святого Августина, яку Церква цього дня пропонує у літургії в пам’ять святих мучеників Косьми і Дам’яна:
«І хіба ви не боїтеся невдачі?»
«Я не зазнаю невдачі».
«А чому?»
«Бо я прикличу ім’я Господнє».
Отець Максиміліан зазначив, що за роки, відколи знає сестру Людмилу, завжди бачив її усміхненою. І, роздумуючи над словами святого Августина, пояснив, що причиною цієї внутрішньої радості є довіра до Господа та постійне прикликання Його імені.
Також сестру Людмилу привітав староста Покотилівки, який нині служить у лавах Збройних Сил України та спеціально отримав одноденну відпустку, щоб бути присутнім на цьому святі. Він подякував сестрам за їхню молитву та поділився особистою радістю від знайомства з кармелітками.
Після Святої Меси гості продовжили святкування за спільним почастунком.
Двадцять п’ять років монашого життя – це не лише дата. Це тисячі днів молитви, тиші, довіри, боротьби, радості й щоденного вибору залишатися з Господом.
Сьогодні сестра Марія Людмила знову промовляє своє «так» – з вдячністю за пройдений шлях і з новою ревністю віддавати себе Богові та молитися за Церкву, Україну і кожну людину, яка потребує Божої допомоги.
Текст і фото: Ірина Воловицька OV
