26 серпня в межах міжнародної маніфестації солідарності з Україною «Зараз, Одеса» у Римсько-Католицькому кафедральному соборі Внебовзяття Пресвятої Богородиці в Одесі відбулася Свята Меса італійською мовою, яку очолив Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас у співслужінні з ординарієм Одесько-Сімферопольської дієцезії єпископом Станіславом Широкорадюком OFM, екзархом Одеським УГКЦ владикою Михаїлом Бубнієм, деканом Одеським о. Юрієм Стронянським, військово-морськими капеланами о. Русланом Остафієм та о. Олександром Смеречинським, а також духовенством Римсько-Католицької Церкви.
Про це повідомляє Одесько-Сімферопольська дієцезія.
На Євхаристію зібралися учасники міжнародної делегації з Італії, духовенство та віряни. Свята Меса в Одесі стала нагодою поставити в центр цих зустрічей Євхаристію – джерело християнської єдності, молитви та сили для служіння ближньому.
У своїй проповіді архієпископ Вісвальдас Кульбокас звернув увагу на духовний вимір боротьби добра і зла, людський страх та довіру до Бога.
Одним із центральних закликів стали слова Христа: «Не бійтеся». Архієпископ наголосив, що християнська віра не означає обіцянки життя без випробувань чи страждання. Людина залишається вразливою перед злом, війною і смертю, однак вона не залишається самотньою. Бог бачить кожну людину, знає її біль і залишається поруч навіть тоді, коли людських сил уже недостатньо. У контексті війни ця думка набуває особливого значення. Страх є природною людською реакцією, проте він не повинен позбавляти християнина здатності молитися, служити іншому та чинити добро.
Архієпископ також звернув увагу на євангельський заклик проголошувати «з дахів» те, що людина почула в тиші. Добрі рішення часто народжуються непомітно – у молитві, у внутрішній розмові з Богом, під час зустрічі з іншою людиною. Проте страх чи невпевненість можуть залишити їх лише намірами. Нунцій закликав не приховувати добро, а мати відвагу його здійснювати.
Ця думка особливо перегукується з метою «Зараз, Одеса». Учасники міжнародної ініціативи приїхали в Україну не лише говорити про солідарність, але й особисто бути поруч із людьми, долучатися до волонтерського служіння та побачити реальність війни власними очима.
Ще одним образом проповіді стали п’ять хлібів і дві риби. Людських можливостей часто недостатньо перед обличчям великих проблем. Окрема людина не здатна самотужки припинити війну чи вирішити всі страждання світу. Але Бог не вимагає від людини того, чого вона не має. Християнин покликаний принести Богові те мале, що є в його руках: молитву, конкретну допомогу, час, присутність, підтримку іншої людини, відважне слово чи добрий вчинок.
У цьому контексті Свята Меса в Одесі стала не лише частиною програми міжнародного заходу, а нагадуванням про джерело християнської дії. Євхаристія зміцнює людину, щоб після молитви вона могла повернутися до служіння ближньому.
На завершення Святої Меси в катедрі прозвучали слова подяки гостям та учасникам зустрічі. Представник італійської делегації наголосив, що учасники «Зараз, Одеса» не приїхали в Україну з готовою відповіддю на запитання, як завершити війну. Водночас вони переконані: справа миру не може стосуватися лише політиків, дипломатів чи самих українців.
Італійські учасники говорили про потребу конкретних жестів. Одним із найпростіших таких жестів вони назвали бажання приїхати до України та «обійняти» її людей, особисто бути поруч, підтримати та засвідчити солідарність. Вони не мають зброї та не можуть самотужки змінити хід війни. Але можуть зробити те, що перебуває в межах їхніх можливостей.
Окремо прозвучала думка про те, що місія учасників не завершується разом із закінченням чотирьох днів «Зараз, Одеса». Після повернення додому вони прагнуть розповідати про Україну своїм родинам, громадам, церковним спільнотам та суспільству. Ті, хто побував в Одесі, бачив Алею Героїв, зустрічав родини загиблих, спілкувався з українцями та молився разом із ними, вже може говорити про війну не лише на підставі повідомлень у медіа.
Особистий досвід стає свідченням. Ця думка безпосередньо перегукується зі словами проповіді про необхідність не залишати почуте й пережите прихованим, а ділитися ним з іншими.
Таким чином Свята Меса в Одесі поєднала два виміри «Зараз, Одеса»: молитву і конкретну відповідальність людини. Євхаристія нагадала учасникам, що великі зміни можуть починатися з малого — з молитви, особистої присутності, зустрічі, допомоги та готовності не залишатися байдужим до страждання іншого.
