Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас розповідає про ситуацію в Україні, де столиця та інші міста й надалі зазнають безперервних обстрілів: «Тепер, вітаючись, ми кажемо одне одному: “Дякувати Богові, ти живий”». Він зазначає, що кількість загиблих серед цивільного населення постійно зростає. Архієпископ також підкреслює важливість візитів кардинала Дзуппі та архієпископа Ґаллаґера й зазначає, що в Україні високо цінують заклики Папи Лева XIV до миру.
Пише Vatican News.
«В Україні вже тривалий час, коли ми зустрічаємося з іншими послами, священниками чи єпископами, то часто вітаємося словами: “Дякувати Богові, ти живий, ти жива”, адже кількість загиблих серед цивільного населення постійно зростає». Такими словами, сповненими смутку, Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас в інтерв’ю для ватиканських медіа описує ситуацію в країні, яка вже понад чотири роки страждає від війни. Протягом останніх тижнів і місяців обстріли посилилися. Сьогодні, 5 серпня, нові російські атаки знову були спрямовані на Київ та інші українські міста, спричинивши людські жертви й руйнування. «Наприклад, – пояснює нунцій, – лише в липні Київ щонайменше десять разів зазнавав ударів балістичними ракетами. У середньому це один такий обстріл кожні три дні. Те саме відбувається й тепер, у серпні. А це означає нові жертви серед мирного населення».
Ваше Преосвященство, якою є ситуація на місцях і як населення переживає цей час?
Я нещодавно переглядав цифри, які для багатьох є лише статистикою. Але коли я думаю про загиблих, то насамперед згадую їх у своїй молитві. 1 серпня в Києві загинули десятеро мирних жителів, 2 серпня – семеро в Запоріжжі, 3 серпня – шістнадцятеро в різних областях України. А сьогодні вночі лише в Києві та його околицях загинули п’ятнадцятеро людей [на момент публікації – сімнадцятеро, прим. ред.]. Отже, щодня маємо щонайменше десяток загиблих серед цивільного населення, не враховуючи поранених і численних руйнувань. Усе це ще більше спонукає нас цінувати те, про що наполегливо говорить Папа Лев. Учора ввечері я мав дуже добру зустріч із кількома православними друзями. Серед них були єпископ, священник і диякон. Вони з великою щирістю сказали: «Добре, що є Папа Лев, який наполегливо повторює, що жодна війна не може бути виправдана». Таке свідчення й така чітка позиція Папи Лева, який наголошує, що для війни не може бути жодних виправдань, високо цінуються і нашими православними друзями. Складається враження, що це чи не єдиний голос, який так виразно лунає на захист миру. Тому я хотів би особливо підкреслити, наскільки високо це послання цінують тут, в Україні.
Протягом останніх тижнів Україна приймала кардинала Маттео Дзуппі, спеціального посланця Папи з гуманітарних питань, та архієпископа Пола Річарда Ґаллаґера, Секретаря Святого Престолу у справах стосунків з державами та міжнародними організаціями. Яке значення мали ці два візити – як на дипломатичному та гуманітарному рівнях, так і з духовної точки зору – для Церкви та українського народу, а також для Вас особисто як Апостольського нунція?
Це були дуже важливі візити з різних причин. Це були два різні візити, оскільки кардинал Дзуппі приїхав у справах гуманітарного характеру, якими він займається вже з 2023 року і для яких Папа Лев XIV затвердив його на посаді спеціального посланця. Натомість архієпископ Пол Ґаллаґер прибув із двома іншими дуже важливими аспектами: духовним та дипломатичним. Духовний аспект був представлений Євхаристійним богослужінням у Бердичеві – це був момент великого значення з точки зору молитви та духовного життя. Іншим аспектом стали зустрічі з цивільними властями, тобто дипломатична та політична робота. Насамперед я хотів би підкреслити два елементи. Перший полягає в тому, що всі представники влади, як і багато людей, високо оцінили сам факт цих візитів, адже сьогодні, як усім відомо, дістатися до Києва набагато складніше, ніж, наприклад, до Нової Зеландії: з логістичної точки зору це надзвичайно складне завдання. Другий аспект є ще важливішим. Сам факт присутності, приділення часу та уваги людям і переговорам надає цим візитам особливої цінності. Це не поверхневі зустрічі, а ґрунтовні обговорення, і саме цей аспект я вважаю найважливішим. Адже ці візити дають змогу справді глибоко розглянути питання, оскільки як тема миру, так і пов’язані з нею гуманітарні проблеми не є поверхневими: вони вимагають багато роботи, розуміння та послідовності. Часто немає іншого способу глибоко їх розглянути, окрім як через ці робочі візити. Будучи присутнім на зустрічах, я перебуваю в привілейованому становищі, щоб зрозуміти, наскільки вони важливі. Як я вже згадував, також дуже важливим для мене було Євхаристійне богослужіння в Бердичеві, яке очолював архієпископ Ґаллаґер. Хоча я є представником Папи в Україні, мені теж потрібно конкретно переживати єдність з усією Церквою. Коли сюди приїжджає представник або спеціальний посланець Папи, моє серце відкривається, бо я бачу фізичну присутність Святішого Отця через його посланця. Мені теж потрібна ця конкретна близькість у молитві, адже молитися здалеку – це не те саме. Молитися разом – це зовсім інша справа. Мені пригадується Євангеліє: багато людей наближалися до Ісуса, бо прагнули доторкнутися до Нього. Так само можливість на власні очі відчути молитву та присутність Церкви є дуже важливим досвідом. Вважаю, що цей візит був значущим не лише для мене, а й для багатьох наших єпископів та католиків.
Ви живете в Києві й щодня бачите страждання населення. Що конкретно означає жити в умовах постійних обстрілів? Як змінилося повсякденне життя людей і який вплив має ця війна на їхнє життя?
Це дуже важкі переживання. У Києві, наприклад, часто від 45 до 50 тисяч людей ночують у станціях метро, не враховуючи інші укриття. Величезна кількість мешканців Києва, особливо коли вони знають, що ризик обстрілів високий, ночує в сховищах. Така реальність. В інших містах, таких як Херсон, лікарні працюють у підземних приміщеннях, а гуманітарну допомогу можна роздавати лише у сховищах. Те саме відбувається в Харкові. Отже, існує глибоке психологічне та фізичне страждання. Через інтенсивність обстрілів ніколи не відомо, куди впадуть ракети. Я, не маючи сім’ї, можу ставитися до цієї ситуації з певною спокійністю; але коли я думаю про батьків, про татів і мам, які переймаються не стільки за себе, скільки за своїх дітей, я розумію, наскільки цей досвід є справді трагічним. Спілкуючись із колегами-послами, я дізнався, що багатьом довелося змінити й свої звички. Один із них кілька днів тому сказав мені: «Я лягаю спати о 20:00, бо після півночі, коли починаються чергові обстріли, я вже знаю, що більше не зможу заснути». Тому вони намагаються відпочити кілька годин раніше, розуміючи, що ніч неминуче буде перервана. Отже, ми були змушені змінити свої звички. Крім того, сьогодні вранці співробітники нунціатури розповідали нам, що навіть сісти на автобус важко, оскільки багато доріг закриті через обстріли. Потрібно прибирати уламки, а в деяких випадках – очищати території від нерозірваних боєприпасів: адже деякі балістичні ракети скидають невеликі касетні бомби. Навіть метро часто не може відновити роботу з перших годин ранку, оскільки мости закривають з міркувань безпеки. Тож життя міста відновлюється лише поступово. Не кажучи вже про повітря. Коли я чую стільки занепокоєння щодо екології, то думаю, що тут достатньо лише відчинити двері свого будинку: одразу відчувається запах ракетного палива, вибухів та згорілих будівель. Це запах горілого, який залишається в повітрі днями, а іноді й тижнями, і впливає на життя всіх. На жаль ця реальність стала, так би мовити, нормою. Саме тому я хотів підкреслити, наскільки важливими є заклики до миру Папи Лева XIV. Адже хто може виправдати війну? Хто може наважитися сказати, що війна може мати сенс? Гадаю, ніхто не може цього зробити. Тому турбує те, що досі є ті, хто намагається містифікувати, навіть надати війні морального сенсу або, більше того, благословити її. Тому ми молимося за навернення наших братів.
