21 травня 2026 року в Римі відбулася презентація європейського проєкту ARTIFACT (Artificial Intelligence for Artistic Futures and Creative Talents), присвяченого взаємодії мистецтва та штучного інтелекту. Ініціатива об’єднує партнерів із різних країн Європи, зокрема й України. В інтерв’ю для ватиканських медіа українські учасники проєкту розповідають про його значення, виклики, які цифрова епоха ставить перед митцями, а також про роль культури в час війни.
Про це повідомляє Vatican News.
ARTIFACT – це європейський проект, співфінансований програмою Європейського Союзу «Креативна Європа». Він об’єднує партнерів з Італії, Австрії, Словенії та України, яку представляє ГО «Перфектна Арт Група» (Perfect Art Group NGO). Ініціатива покликана поставити митців візуального мистецтва в центр дискусії про штучний інтелект, надаючи їм знання, практичні інструменти та рекомендації для свідомого використання нових технологій, водночас захищаючи художню оригінальність і авторські права.
Олександра Кирюшина та український цифровий митець Микола Марусик, які брали участь у презентації проєкту ARTIFACT у Римі, розповіли про взаємодію мистецтва та штучного інтелекту, використання митцями інструментів ШІ, роль культури в час війни та значення людської креативності в епоху інновацій.
Дискусії про ШІ: загроза чи інструмент для митців
«Зараз скрізь, у кожній сфері, і в тому числі в культурі, точаться діалоги, навіть суперечки про те, чи варто давати користуватися ШІ, чи не варто, – веде далі Олександра. – А власне, в мистецькому середовищі всі завжди боялися, що ШІ забере роботу у митців. І зараз, коли багато хто тестує різні моделі, які з’являються, вони бачать, що ШІ не може справлятися настільки чисто і коректно, як митець. Він не створить щось такого, що може людина. Він навіть не може створити точно те, що хоче людина: навіть якщо точно описати, він усе одно не створить настільки чисто і на 100% відповідно до запиту».
До такого ж висновку дійшов і Микола. «Я тестував дуже багато моделей штучного інтелекту і побачив, що навіть якщо ти можеш дуже точно описати свій запит, штучний інтелект не завжди точно зможе видати тобі результат. Так, це дуже хороший інструмент, але який усе ще потребує досить ґрунтовного підходу до редагування і до правок. Але, звісно, величезну частину рутинної роботи ШІ робить за тебе, і це допомагає і в мистецтві, і в культурі, і в маркетингу. Тобто в результаті ми можемо більше сконцентрувати свій час на чомусь важливішому і делегувати якусь типову роботу ШІ. Так само, різні програми для монтажу та багато інших інструментів – вони теж економлять час. І будь-які технології – це добре. Але треба розуміти, що технології не можуть замінити людину, не можуть замінити її внутрішню суть, душу».
Практична реалізація ARTIFACT і міжнародні дослідження
За словами Олександри Кирюшиної, проєкт ARTIFACT покликаний досліджувати взаємодію митців зі штучним інтелектом і те, як ця технологія сприймається та використовується в різних країнах. Головна мета – показати, що ШІ може бути для митця не загрозою, а інструментом і помічником. Водночас важливо виробити спільні правила та принципи прозорості. «Якщо вибудувати спільний алгоритм взаємодії з цими інструментами ШІ – наприклад, якщо людина використовує їх у своїй роботі, то має чітко зазначати, яку саме частину виконав штучний інтелект і яку роль він відіграв у творчому процесі. Тоді все буде більш відкритим і зрозумілим для всіх та не викликатиме незрозумілих і безпідставних конфронтацій», – наголошує Олександра.
Протягом наступних 30 місяців проєкт ARTIFACT працюватиме саме в цьому напрямку, перетворюючи теоретичні напрацювання на практичні результати через спільні навчальні лабораторії, воркшопи, навчальні візити, онлайн-курси та міжнародні артрезиденції у Словенії. Програма також передбачає реалізацію п’яти пілотних мистецьких проєктів із використанням ШІ в різних країнах Європи та підготовку рекомендацій для інституцій Європейського Союзу.
«У цілому артрезиденції дуже гарно впливають на культурно-мистецьку спільноту не тільки по цій тематиці. Культурні резиденції можуть бути рушієм певних змін», – зазначає Микола. Проєкт також передбачає онлайн-консультації з митцями та стейкхолдерами – культурними інституціями, освітніми закладами та іншими зацікавленими сторонами – щоб зібрати професійний зворотний зв’язок щодо нинішньої взаємодії з ШІ та можливих сценаріїв її розвитку.
Микола наголошує, що штучний інтелект потребує величезних енергетичних ресурсів, а дискусії про забезпечення цієї потреби вже сьогодні охоплюють питання розвитку нових джерел енергії та зменшення негативного впливу технологій на довкілля. «Результати нашого дослідження цілком можуть використовувати і урядовці Європейського Союзу, і бізнесмени, для яких ШІ є бізнес-історією. Наші висновки можуть допомогти краще зрозуміти, як впроваджувати ці технології в суспільство. Бо митці на авангарді в цьому процесі, а потім уже воно все далі буде поширюватися в суспільство, у суспільні маси».
«Дуже хочеться зібрати якомога більше інформації від митців, мистецької спільноти та стейкхолдерів – про те, як вони сприймають взаємодію з ШІ, – наголошує Олександра, закликаючи зацікавлених осіб взяти участь у міжнародному опитуванні. Вона пояснює, що опитування повністю анонімне, хіба що за бажанням – якщо люди хочуть у майбутньому долучитися до створюваної мережі. «Це важливо, адже чим більше буде фідбеку, тим точнішими стануть дослідження і тим реальнішою буде картина», – каже вона.
Український контекст: війна, культура і стійкість митців
В Україні триває війна, і значна частина сил та ресурсів закономірно спрямована на захист країни та реагування на щоденні виклики, пов’язані з обстрілами. Попри це, Олександра та Микола приїхали до Риму для участі в проєкті. «Тому що ми і до війни рухали українське мистецтво, українську мистецьку спільноту в Європу – в комунікацію, взаємодію і поширення українського мистецтва за кордоном, щоб люди починали розуміти, що в Україні дуже багато прекрасних, дуже талановитих митців», – пояснює Олександра.
На її думку, в умовах війни особливо важливо відкривати нові можливості для творчої спільноти. «Митці дуже вразливі, і ця війна, яка триває вже стільки часу в Україні, вона демотивує постійно, вона знищує і змушує їх вигоряти. Їм треба в щось вірити. От я розумію, що ми зараз сидимо тут, а всі наші підписники, коли побачать, де ми перебуваємо, будуть вірити в те, що “наші вже там”».
«А також треба розуміти одну річ: якраз культура якоюсь мірою протиставляється війні, – додає Микола. – Існує популярна цитата, яку приписують Вінстону Черчиллю: “Тоді за що ми воюємо?”, – у відповідь на пропозицію скоротити фінансування культури під час війни. І ми також докладаємо зусиль, щоб наша культура розвивалася. Бо наша війна – ціннісна. У нас хочуть відібрати не просто якусь територію: у нас хочуть відібрати нашу ідентичність, те, що робить нас українцями. А саме завдяки нашій культурі ми відчуваємо й поширюємо це усвідомлення та пам’ятаємо, заради чого варто боротися».
Нині Микола Марусик проходить службу в Збройних силах України. Завдяки короткостроковій відпустці він зміг приїхати до Риму на презентацію проекту ARTIFACT. До початку військової служби він понад п’ятнадцять років працював у сфері культурного менеджменту та продовжує займатися аудіовізуальним мистецтвом. За його словами, під час війни творчість набула для нього особливого значення. «Мистецтво і творчість мене витягують із посттравматичних речей. Це стало для мене і терапією, і сенсом», – розповідає він. Художній досвід допомагає йому і під час служби, дозволяючи нестандартно підходити до вирішення завдань. В умовах, коли дедалі більше функцій передається технологіям задля збереження людських життів, такий підхід може мати цілком практичне значення.
Олександра також наголошує, що участь українців у подібних ініціативах є невипадковою. «Важко знайти досвід, подібний до того, який здобула українська мистецька спільнота, працюючи та розвиваючись у таких складних умовах. На жаль, це стало частиною української реальності останніх років». За словами Олександри, європейські партнери прагнуть не лише підтримати Україну, а й навчитися на її досвіді. «Їм цікаво, що в наших людей є серце і є бажання, яке не згасає і яке дозволяє продовжувати творити, незважаючи на роки життя в таких складних умовах», – говорить вона.
