У Ватикані Папа Лев XIV очолив похоронну Літургію за кардинала Пауля Еміля Черріґа, підкресливши в проповіді, що життя покійного було позначене вірним і наполегливим служінням Святому Престолові та народам, до яких він був посланий як дипломат. Святіший Отець наголосив, що християнська надія знаходить свій непохитний фундамент у Христі, Переможцеві смерті.
Про це пише Vatican News.
У п’ятницю, 15 травня 2026 року, в базиліці Святого Петра відбулася похоронна Літургія за швейцарського кардинала Пауля Еміля Черріґа, який відійшов до вічності 12 травня у віці 79 років. Кардинал Черріґ упродовж десятиліть служив Апостольській Столиці у різних нунціатурах та в Державному секретаріаті. Звертаючись до присутніх кардиналів, єпископів, дипломатичного корпусу та вірних, Папа Лев XIV розпочав проповідь словами про духовний вимір цієї години, зазначивши: «Це великий і урочистий момент зустрічі з Господом, якому він щедро служив, з Другом, поруч з яким він вірно йшов протягом усього життя».
Тихе служіння, що будує Царство Боже
У першій частині проповіді Лев XIV окреслив постать кардинала Черріґа як служителя, чия праця, хоч і часто непомітна, принесла великі церковні і духовні плоди. «Своєю працею, часто непомітною, але тим не менш старанною та виснажливою, він сприяв зростанню того Царства […], в якому більше немає моря хаосу, а натомість сяє Новий Єрусалим, збудований на фундаменті Апостолів, освітлений світлом Агнця та прикрашений заслугами Святих», – мовив проповідник. Папа підкреслив, що все життя кардинала було пов’язане зі служінням у дусі жертовності та відповідальності, особливо у дипломатичній місії Святого Престолу: «Виконуючи обов’язки дипломата, а до того – душпастиря Церкви, цей наш брат протягом багатьох років працював з терпеливістю і самопожертвою, прагнучи згуртувати в злагоді народи». Святіший Отець нагадав, що така місія завжди є служінням єдності Церкви та зміцненням зв’язків між Апостольською Столицею і місцевими Церквами у різних народах і культурах.
Світло Пасхи перед обличчям смерті
Розвиваючи богословський вимір похоронної Літургії, Понтифік звернув увагу на пасхальну перспективу християнської смерті як входження у повноту життя з Богом. «Тепер кардинал Поль Еміль зустрічається зі своїм Господом, Альфою й Омегою, початком і кінцем свого існування. Ми супроводжуємо його в цьому таємничому переході, осяяному Пасхальною Таємницею, приносячи за нього Євхаристійну Жертву та наші молитви», – вів далі Папа. Святіший Отець підкреслив, що Церква супроводжує своїх дітей у цьому переході молитвою і Євхаристією. «Ми хочемо зробити цей момент також нагодою для роздумів та натхнення, – додав він, – щоб зберегти в пам’яті те добро, яке він, з Божої ласки, роздавав з вірою та відданістю». Папа нагадав, що остаточна надія християнина не належить цьому світові, а «ґрунтується на Пасці Христа, на Його славній перемозі над гріхом і смертю».
«Spes mea Christus»: надія, яка не розчаровує
У завершальній частині проповіді Лев XIV звернувся до євангельського свідчення воскресіння Лазаря як знаку майбутнього остаточного воскресіння в Христі. «Твій брат воскресне» (Йн 11, 23), «Я є воскресіння і життя» (Йн 11, 25), – Папа наголосив, що ці слова Євангелія проливають світло на життя покійного кардинала, який обрав як свій єпископський девіз слова «Spes mea Christus» («Христос – моя Надія») і які є вираженням довіри до Христа. «Христос, наш Господь, був його надією протягом усього життя: надією, яка не розчарувала його, бо була вкорінена в любові, яку Бог поклав у його серце через Святого Духа (Рим 5, 5) і яка сьогодні здійснюється назавжди», – сказав на завершення Святіший Отець.
