У промові до представників влади Алжиру Лев XIV наголосив у контексті зростання кількості конфліктів на нагальній необхідності зміни курсу. Він закликав до поглиблення діалогу, до більшої справедливості між народами, до такого здійснення влади, яке б уникало логіки домінування, а було служінням спільному благу. Він вказав на протиставні сучасні тенденції фундаменталізму та секуляризації, зауваживши, що при належному підході, цей контекст може стати каталізатором духовного оновлення.
Про це пише Vatican News.
«Дорогі браття й сестри, прибуваю до вас як свідок миру та надії, яких так прагне світ і яких завжди шукав ваш народ – народ, що ніколи не здавався перед випробуваннями, бо ґрунтується на тому почутті солідарності, гостинності та спільноти, з яких виткане повсякденне життя мільйонів простих і праведних людей», – сказав Папа Лев XIV, промовляючи до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Алжиру, зустріч з якими відбулася в перший день його Апостольської подорожі в цю країну. Вона відбулася в конгресзалі «Джамаа-ель-Джазаїр» в понеділок, 13 квітня 2026 р., після візиту ввічливості до глави держави.
Релігія без милосердя – неподобство в очах Бога
Промовляючи після вітального слова Президента Алжиру, Святіший Отець підкреслив, що прибуває як паломник миру, що прагне зустрітися зі шляхетним алжирським народом. «Ми – брати й сестри, бо маємо одного й того ж Отця на небі: глибока релігійність алжирського народу є секретом культури зустрічі та примирення, знаком якої прагне бути також і цей мій візит», – мовив Лев XIV, наголошуючи на тому, що майбутнє за тими, хто «не дає засліпити себе владою та багатством, хто не приносить у жертву особистому успіхові чи успіхові групи гідність співгромадян».
В цьому контексті Папа відзначив «великодушність алжирського народу як щодо співгромадян, так і щодо чужинців». Він відзначив гостинність, притаманну арабським і берберським спільнотам, яка вважається «священним обов’язком», а також поширену практику милостині (sadaka), слово, що походить від слова «справедливість», мовляв, «несправедливим є той, хто накопичує багатства й залишається байдужим щодо інших». «Релігія без милосердя та суспільне життя без солідарності є неподобством в очах Бога. Проте багато суспільств, які вважають себе прогресивними, дедалі глибше занурюються у нерівність та виключення. Люди та організації, які домінують над іншими – про це Африка добре знає – нищать світ, який Всевишній створив для того, щоб ми жили разом», – сказав він.
Покликання влади
В цьому контексті Папа заохотив, щоб алжирці ділилися з близькими й далекими країнами тим досвідом, якого набули протягом трагічних сторінок історії. «Не примножуючи непорозумінь і конфліктів, а поважаючи гідність кожного та дозволяючи, щоб вас зворушував біль інших, ви зможете стати головними дійовими особами нового історичного курсу, який сьогодні є нагальнішим, ніж будь-коли, з огляду на постійні порушення міжнародного права та неоколоніальні спокуси», – вів далі він, заохочуючи людей, наділених владою в цій країні «підтримувати живе, динамічне, вільне громадянське суспільство», в якому особливо за молоддю визнають здатність «зробити внесок у розширення горизонтів надії для всіх». За словами Святішого Отця, справжньою силою країни є «співпраця всіх у досягненні спільного блага», а покликанням влади є «не домінувати, а служити народові та його розвиткові». І також Церква через свої спільноти та ініціативи прагне «робити внесок у загальне благо Алжиру».
На перехресті
В цьому контексті Лев XIV звернув увагу на особливу ідентичність Алжиру як мосту між Північчю та Півднем, між Сходом і Заходом. Середземномор’я з одного боку і Сахара – з іншого, представляють «географічні та духовні перехрестя» великого значення, і якщо відкинути спрощення та ідеології, можна знайти «величезні скарби людяності», бо «море й пустеля тисячоліттями є місцями взаємного збагачення між народами і культурами». «Горе нам, якщо перетворимо їх на кладовища, де гине також і надія! Звільнимо від зла ці величезні сховища історії та майбутнього! Помножмо оази миру, викриваймо та усуваймо причини відчаю, борімося з тими, хто наживається на чужому нещасті!» – закликав Папа, підкресливши, що незаконними є заробітки тих, хто спекулює людським життям. Він закликав об’єднувати зусилля, щоб зробити землю і море місцем життя, адже «Середземне море, Сахара та безмежне небо, що височіє над ними, шепочуть нам, що дійсність перевершує нас з усіх сторін, що Бог справді великий і що ми все переживаємо в Його таємничій присутності».
Між фундаменталізмом і секуляризацією
За словами Святішого Отця, це має великі наслідки для дійсності. Сьогодні, як зауважив він, також і алжирське суспільство відчуває напруження між релігійним сенсом і сучасним життям. «Тут, як і в усьому світі, схильні проявлятися протилежні динаміки фундаменталізму та секуляризації, через які багато людей втрачають справжній сенс Бога та гідності всіх Його створінь. Тоді релігійні символи та слова можуть стати, з одного боку, блюзнірською мовою насильства та гноблення, а з іншого – знаками, що вже не мають значення, на великому ринку споживання, яке не насичує», – сказав Лев XIV, наголошуючи, що «ця абсурдна поляризація» не повинна нас лякати, бо вказує на те, що ми переживаємо час великого оновлення, в якому «той, хто зберігає серце вільним, а сумління не приспаним», може черпати з великих духовних традицій «нові бачення дійсності та непохитну мотивацію для діяння».
«Необхідно навчати критичного мислення та свободи, вміння слухати й вести діалог, а також довіри, яка допомагає нам бачити в тому, хто відрізняється від нас, супутника в дорозі, а не загрозу. Ми повинні працювати над загоєнням пам’яті та примиренням колишніх супротивників. Це дар, про який я молюся для вас, для Алжиру та для всього його народу, для якого я прошу про щедрі благословення Всевишнього», – підсумував Папа.
