Папа Лев XIV вирушає до Африки, щоб бути поруч із тими, хто живе на «екзистенційних околицях», несучи їм Христову надію. На цьому наголосив Державний Секретар Святого Престолу напередодні третьої Апостольської подорожі Папи, яка розпочнеться 13 квітня.
Про це пише Vatican News.
Алжир, Камерун, Ангола та Екваторіальна Ґвінея очікують прибуття Лева XIV, який перебуватиме в Африці від 13 до 23 квітня 2026 року. Під час першого етапу подорожі Святіший Отець також відвідає Аннабу, античний Гіппон, «що є не просто пам’ятним жестом, – підкреслює Державний Секретар кардинал П’єтро Паролін, – а актом глибокої ідентичної та, насамперед, духовної послідовності».
У чотирьох країнах напружено тривають останні приготування, в той час як панує велике очікування на слова, якими Папа хоче поділитися і які, як підкреслив директор Ватиканської пресслужби Маттео Бруні під час зустрічі з журналістами з нагоди представлення третьої Апостольської подорожі, стосуватимуться, серед іншого, тем миру, діалогу, піклування про створіння, міграції та сім’ї. Стосовно хижацьких логік, якими часто позначений африканський континент і які сприяють бідності, корупції та насильству, кардинал Паролін висловлює побажання, щоб католики були будівничими справедливості, миру та солідарності.
Кардинале Пароліне, Святіший Отець перебуватиме в Африці від 13 до 23 квітня, зміцнюючи у вірі католицькі спільноти. Він відвідає чотири країни, маючи дуже насичений графік, що включає офіційні зустрічі, зустрічі з місцевими громадами та богослужіння. Яка спільна риса об’єднує такий різноманітний маршрут?
Головною ідеєю цього Апостольського подорожі є рішення Святішого Отця нести присутність Церкви туди, де людські страждання є найгострішими. Чотири країни, різні за історією, соціальним контекстом та політичними викликами, але об’єднані однією фундаментальною реальністю, позначеною світлом і тінню: життєздатні та глибоко вкорінені католицькі спільноти, але також бідність, нестабільність, нерівність та невирішені напруження. Папа Лев XIV вирушає до Африки, щоб бути поруч із тими, хто живе на екзистенційних периферіях.
Першою країною стане Алжир. Лев XIV відвідає в Алжирі також Велику мечеть, а в Аннабі, стародавньому Гіппоні, відслужить Святу Месу. Яке значення для Папи, духовного сина святого Августина, має це повернення до місць, пов’язаних зі святим з Гіппона, і наскільки це може вплинути на ісламсько-християнський діалог у країні з мусульманською більшістю?
Як духовний син святого Августина і перший Папа, що належить до августиніанського ордену, візит до Аннаби є не просто пам’ятним жестом, а актом глибокої ідентичності та, насамперед, духовної послідовності. Папа Лев знає цю землю і неодноразово відвідував її як Генеральний настоятель Ордену. Святий Августин у цьому контексті є елементом діалогу: він становить природну точку зустрічі між християнською традицією та ісламським світом. Візит до Великої мечеті в Алжирі повністю вписується в цю перспективу як природне продовження шляху міжрелігійного діалогу, вже розпочатого в Туреччині та Лівані; діалогу, який Святіший Отець має намір продовжувати терпеливо та рішуче.
У Камеруні Святіший Отець відвідає три міста: Яунде, Баменду та Дуалу, де відбудуться такі знакові події, як зустріч на підтримку миру в Баменді та візит до дитячого будинку. З огляду на напруженість, що панує в деяких регіонах країни, яку роль може відіграти цей візит у сприянні примиренню та миру між громадами?
Останні кілька років в англомовних регіонах Камеруну триває криза, яка спричинила багато жертв. Мешканці Баменди переживають це на власному досвіді. Тому в контексті погіршення безпекової та гуманітарної ситуації візит Наступника святого Петра виявляє увагу та турботу, яку Вселенський Пастир Церкви проявляє до своєї пастви, прагнучи зблизька пізнати її труднощі та крокуючи поруч із нею. Зупинка в Баменді – це зупинка пастиря, який ототожнює себе зі своєю паствою. У більш загальному сенсі Святіший Отець прибуває до країни як носій надії, насамперед для молоді, примирення та миру. Його послання є закликом до діалогу та взаємної поваги.
Третій етап – Ангола, де Папа, окрім столиці Луанди, відвідає також такі символічні місця, як Мушіма і Саурімо, зустрічаючись із церковними громадами та місцевими реаліями. Яке послання Святіший Отець має намір донести до країни, що характеризується великими ресурсами, але й сильною соціальною нерівністю?
Три місця, які Святіший Отець відвідає в Анголі, в певному сенсі символізують виклики та надії, які зараз переживає країна. Луанда та Саурімо уособлюють багатства країни. Наразі столиця є оазою добробуту, що приваблює іноземні інвестиції та приплив населення з сільських районів. Саурімо – це центр, відомий гірничодобувною діяльністю, насамперед видобутком алмазів. Хоча експлуатація природних ресурсів принесла процвітання, не можна не зважати на деякі її негативні наслідки, такі як експлуатація працівників, поглиблення соціально-економічного розриву та вплив на довкілля. В свою чергу, відвідування Марійського санктуарію в Мушімі показує життєву силу віри, яка допомогла ангольському народу подолати різні сумні події своєї історії. Хотів би додати, що я сам мав змогу відчути жвавість місцевої Церкви, коли приїхав на єпископську хіротонію Його Преосвященства Жермано Пенемоте, першого апостольського нунція ангольського походження.
Останньою країною стане Екваторіальна Ґвінея, яка завершить подорож між Малабо, Монґомо та Батою зустрічами з молоддю, сім’ями, представниками культурної сфери, а також ув’язненими. Яке значення має така особлива увага до молоді та сімей у країні, де Церква має глибоко вкорінену присутність у суспільстві?
Екваторіальна Гвінея є однією з найбільш католицьких країн Африки, де 80% населення сповідує католицьку віру. Слідом за святим Йоаном Павлом II, який відвідав країну в 1982 році, цей візит відбувається в контексті 170-ї річниці початку євангелізації (1855-2025) країни під гаслом «Христос, світло Екваторіальної Гвінеї, на шляху до майбутнього, сповненого надії». Цим Апостольським візитом народ Екваторіальної Ґвінеї згадує минуле з довірою на шляху віри та надії у майбутнє. Візит Папи та його зустрічі, насамперед із молоддю та сім’ями, живлять полум’я їхньої віри, заохочуючи їх плекати християнські цінності та зберігати вірність їм. Це любляче й батьківське заохочення до примирення, справедливості та витривалості у вірі, а також побажання позитивного впливу на суспільство.
Ваша Еміненціє, наскільки важливою є ця подорож до Африки також із дипломатичної точки зору?
Кожна Апостольська подорож, по суті, має також дипломатичне значення, оскільки вона є нагодою для зміцнення двосторонніх стосунків між Святим Престолом та державами, які відвідує Папа, який таким чином має можливість зустрітися з представниками влади та обговорити питання, що становлять спільний інтерес, як національного, так і регіонального і міжнародного характеру. В Африці це набуває особливого значення, оскільки цей континент характеризується величезним потенціалом, але й великими викликами. Як відомо, папська дипломатія має чіткі цілі: захищати основні свободи, зокрема релігійну свободу, сприяти миру, заохочувати діалог, у тому числі міжрелігійний, захищати гідність кожної людини та підтримувати цілісний розвиток народів. У цьому контексті кожен етап майбутньої апостольської подорожі, яка охоплює Магреб та Африку на південь від Сахари, стає нагодою підтвердити відданість Церкви, разом із цивільними та релігійними інституціями, справі мирного співіснування між різними віросповіданнями та етнічними групами, соціальної справедливості, боротьби з бідністю та захисту людської гідності. У кінцевому рахунку, для підтримки більш справедливої, мирної та солідарної Африки.
Часто Африка стає жертвою грабіжницької логіки і не рідко позначена бідністю, корупцією та насильством. Як розірвати ці порочні кола і наскільки важливою є роль католиків у цих процесах?
Африка – це континент, багатий людськими, культурними та природними ресурсами, проте занадто часто піддається динаміці, яка гальмує її розвиток: бідність, корупція, насильство та логіка експлуатації, що надходить також ззовні та збіднює вже й так уразливе населення. Щоб розірвати ці механізми, потрібні зусилля та постійність. Католицька Церква присутня в Африці через школи, лікарні, притулки та благодійні організації, які часто становлять конкретну відповідь на основні потреби людей. Але відповідь Церкви не вичерпується благодійною діяльністю: вона проходить через формування свідомості, виховання молоді в дусі цінностей гідності, справедливості та солідарності. Саме тут католицькі вірні покликані відігравати вирішальну роль, не як прості одержувачі послання, а як активні учасники змін у своєму житті, у різних спільнотах та інституціях.
Яке Ваше побажання щодо цього Апостольського візиту на землю, яку Ви також дуже любите?
Я бажаю, щоб цей Апостольський візит залишив глибокий слід у трьох тісно пов’язаних між собою сферах: мир, діалог та розвиток місцевої Церкви. Насамперед мир у країнах, які досі носять на собі шрами конфліктів і поділів, і де присутність Святішого Отця може породити почуття примирення. Діалог, де зустріч із цивільною владою та представниками інших релігійних традицій може відкрити нові простори для взаєморозуміння. І, нарешті, зростання місцевих Церков, часто невеликих, іноді ізольованих, але завжди великодушних. Африка – молодий континент, багатий вірою і життєвою силою, і візит Святішого Отця є актом довіри до її майбутнього. Майбутнього, яке Церква має намір і надалі супроводжувати з відданістю та надією.
