Готуються до публікації нові дослідження, які підтверджують наявність на полотні слідів генома, поширеного в регіоні Близького Сходу, та виявлення слідів мікроорганізмів, що розвиваються в середовищах з надзвичайно високою солоністю, таких як Мертве море.
Про це пише Vatican News.
Нові дослідження слідів ДНК, виявлених на Туринській Плащаниці, вказують на ймовірність того, що полотно перебувало на Близькому Сході. Незабаром вийде наукова стаття, яка вже доступна у вигляді препринту, де висвітлено результати нових досліджень матеріалу з Туринської Плащаниці, наданого професором П’єрлуїджі Баймою Болоне, відомим викладачем судової медицини, який у 1980-х роках стверджував, що виявив на полотні сліди людської крові групи АВ. Нова стаття підписана Джанні Баркаччею, викладачем генетики та геноміки в Університеті Падуї, разом з іншими дослідниками з інших університетів, серед яких і сам Байма Болоне, який, на жаль, помер до виходу статті.
У 2015 році професор Баркачча разом зі своїми колегами вже опублікував важливу статтю в журналі «Nature Scientific Reports», в якій повідомлялося про виявлення ДНК, що потрапила на плащаницю від людей, які до неї доторкалися: понад 55,6% походило з Близького Сходу та близько 38,7% – з Індії, тоді як європейці становили менше 5,6%. Наявність індійської ДНК можна пояснити наявністю дорогоцінних індійських лляних тканин у Єрусалимському храмі, де вони використовувалися для пошиття облачень Первосвященика.
Автори нової статті пишуть: «Наявність приблизно 38,7% індійських етнічних ліній може бути результатом історичних взаємодій або імпорту льону римлянами з регіонів, прилеглих до долини Інду, що пов’язано з терміном „Hindoyin”, який зустрічається в рабинських текстах. Зокрема, термін Sindone (Плащаниця), похідний від грецького Sindôn, що означає тонкий льон, може бути пов’язаний із Сіндом – регіоном, відомим своїми високоякісними тканинами. Історичні докази підтверджують торговельні зв’язки між Індією та Середземномор’ям, підкреслюючи важливість цих тканин та спонукаючи до подальшого дослідження давніх культурних взаємодій та торгівельних практик».
Як зазначають автори, і попередні, і поточні результати досліджень «дають цінну інформацію про географічне походження людей, які мали контакт із Плащаницею протягом її історичного шляху через різні регіони, народи та епохи». Нове дослідження підтверджує наявність гаплогрупи H33, «поширеної на Близькому Сході та частої серед друзів». У статті зазначається: «Зокрема, друзьке населення має спільне генетичне походження з євреями та кіпріотами і історично змішувалося з іншими народами Леванту, зокрема з палестинцями та сирійцями».
Що стосується мікроорганізмів, цікаво, що «відтворений мікробіом Святої Плащаниці виявляє багату різноманітність мікроорганізмів, що зазвичай присутні на людській шкірі, а також колонії архей, пристосованих до високої солоності, та грибів, включаючи цвіль».
Отже, ці результати, здається, підтверджують, що Плащаниця перебувала на Близькому Сході в солоному середовищі, такому як околиці Мертвого моря, додаючи ще одну деталь до мозаїки наукових доказів на користь автентичності Плащаниці.
