Проповідуючи під час Святої Меси в Монако, Лев XIV наголосив на тому, що іменем Божої всемогутності є милосердя. Бог хоче визволити нас від ідолопоклонства, яке робить людей невільниками людей, і робить це через дар благодаті. «Цей дар осяює наше сьогодення, бо війни, що заплямовують його кров’ю, є плодом ідолопоклонства влади та грошей. Кожне обірване життя – це рана на тілі Христа», – сказав він, закликаючи не звикати до гуркоту зброї, до картин війни.
Про це пише Vatican News.
Заключною подією одноденної Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Князівства Монако була Свята Меса, яку Наступник святого Петра відслужив пополудні на стадіоні Луї ІІ. Перед початком Євхаристійного богослужіння Святіший Отець проїхав панорамним автомобілем прилеглими вулицями та перед трибунами, вітаючи учасників.
Розрахунок і обітниця
Коментуючи євангельську розповідь про те, як синедріон прийняв рішення вбити Ісуса після того, як Він воскресив Лазаря, Папа під час проповіді зазначив, що Ісуса, «Який прийшов у світ, щоби визволити нас зі смертного засуду», засуджують на смерть. Йдеться про «чітке та зважене» бажання, яке зроджується із «політичного розрахунку, в основі якого – страх». Мовляв, якщо Ісус і далі даруватиме надію, «перетворюючи біль народу в радість», прийдуть римляни й спустошать край. «Замість того, щоб визнати в Назарянині Месію, тобто довгоочікуваного Христа, релігійні провідники бачать у Ньому загрозу. Їхній погляд настільки спотворений, що саме вчителі Закону порушують його. Забувши про Божу обітницю своєму народу, вони хочуть вбити невинного, бо за їхнім страхом ховається прив’язаність до влади», – сказав Папа, додаючи: «Але якщо люди забувають Закон, який наказує не вбивати, Бог не забуває обіцянку, яка готує світ до спасіння. Його провидіння робить цей смертний вирок засобом для прояву найвищого наміру любові».
Проповідник зазначив, що маємо перед собою дві спонуки: з одного боку – об’явлення Бога, Який показує себе як всемогутній Господь і спаситель, з іншого – підступне діяння представників влади, готових убивати без докорів сумління. «Чи ж не це відбувається також і сьогодні? І на перетині обох – знак Ісуса, що полягає в тому, щоб давати життя», – мовив Святіший Отець.
Справжнє ім’я всемогутності
За словами Папи, з відкуплення, яке приніс Ісус, випливають «радість віри та сила нашого свідчення», на кожному місці й у кожній епосі. «У історії Ісуса, по суті, узагальнено долю кожного з нас, починаючи з найменших і пригноблених: також і сьогодні, скільки ж у світі робиться розрахунків, щоб убити невинних; скільки ж вигаданих приводів висувається, щоб усунути їх з дороги! Однак перед настирливістю зла стоїть вічна справедливість Бога, Який завжди визволяє нас із наших гробниць, як це сталося з Лазарем, і дарує нам нове життя», – сказав Лев XIV, зауваживши, що так Бог показує «справжнє ім’я своєї всемогутності», яким є «милосердя». Саме воно спасає світ, піклуючись про кожне людське життя, «відколи воно розпускається в утробі аж до того, як воно в’яне в кожному прояві своєї вразливості».
Короткозорість ідолопоклонства
Як зауважив проповідник, те, як Бог здійснює свій задум спасіння, показує голос пророків, як той, що пролунав у читанні з Книги Єзекеїла, що говорить: Боже діло починається як визволення, а довершується як освячення народу. Це перегукується з нашим досвідом Великого Посту. Визволення, насамперед, набирає форми очищення від ідолів. «Цим терміном пророк позначає все те, що поневолює серце, що підкуповує його та розбещує. Слово “ідол” означає “маленька ідея”, тобто обмежене бачення, яке применшує не лише славу Всемогутнього, перетворюючи Його на предмет, а й розум людини», – пояснив Папа, додаючи, що ідолопоклонники – це люди з коротким баченням: дивляться на те, що полонить їхній зір, і через це «великі й добрі речі на цій землі» стають ідолами, «перетворюючись у форми поневолення».
Дар освячення
«Отже, звільнення від ідолів – це визволення від могутності, що перетворилася на домінування, від багатства, яке деградує в жадобу, від краси, що маскується під марнославство», – сказав Лев XIV, зауваживши, що Бог «не залишає нас у цих спокусах», але поспішає з допомогою «слабкій і сумній людині, яка вірить, що це ідоли світу рятують її життя». Замість карати нас, Бог «знищує зло своєю любов’ю».
«Очищення від ідолопоклонства, яке робить людей невільниками інших людей, здійснюється як освячення – дар благодаті, що робить людей Божими дітьми, братами й сестрами між собою. Цей дар осяює наше сьогодення, бо війни, що заплямовують його кров’ю, є плодом ідолопоклонства влади та грошей. Кожне обірване життя – це рана на тілі Христа. Не звикаймо до гуркоту зброї, до картин війни! Мир – це не просто рівновага сил, це діло очищених сердець, тих, хто бачить в іншому брата, якого треба берегти, а не ворога, якого треба знищити», – мовив Святіший Отець. За його словами, Церква Монако покликана давати свідчення «живучи в мирі та в Божому благословенні». Йдеться про те, щоби «ощасливлювати багатьох своєю вірою, виявляючи справжню радість, яке не виграється, роблячи ставки, нею діляться з любов’ю», бо її джерело – в Божій любові.
Після Святої Меси на стадіоні ім. Луї ІІ Папа Лев XIV вирушив до вертодрому Монако, де за участі Княза та Княгині відбулося офіційне прощання. Святіший Отець зійшов на борт гелікоптера, який о 17:29 піднявся в небо, щоб здолавши приблизно 500 кілометрів повітряного шляху, приземлитися у Ватикані.
