Під час зустрічі з молоддю та катехуменами, у рамках Апостольської подорожі до Князівства Монако, Святіший Отець заохотив їх протистояти негативним тенденціям сучасності та нести Євангеліє у всі сфери суспільства.
Про це пише Vatican News=.
В рамках Апостольської подорожі до Князівства Монако, 28 березня 2026 року, Папа Лев XIV зустрівся з молоддю та катехуменами, тобто тими, хто готується до Хрещення. Папа підкреслив, що ця зустріч відбувається на площі біля церкви присвяченої святій Девоті, покровительці Князівства Монако. Він згадав про подвиг молодої мучениці, яка зуміла засвідчити свою віру та залишилася вірною своїм переконанням аж до мученицької смерті. Її тіло, завдяки Божому Провидінню, потрапило до берегів князівства з Корсики. Хоча вороги намагалися стерти пам’ять про неї, її самопожертва лише сильніше поширила послання миру та любові Євангелія ще далі.
Приклади «молодих» святих
Святіший Отець зазначив, що цей приклад «допомагає нам замислитися над тим, що добро сильніше від зла, навіть коли, інколи, здається, що в даний момент воно зазнає поразки». За його словами, щира віра – це наче зерно, здатне прорости й запалити серця людей навіть у найвіддаленіших куточках світу, перевершуючи будь-які людські очікування. Папа додав, що «нещодавно в цій церкві до пам’яті святої мучениці Девоти приєдналася пам’ять святого Карло Акутіса, ще одного юнака, який любив Ісуса та був вірним дружбі з Христом до самого кінця, хоча й у зовсім інші часи та в зовсім інших обставинах: у милосерді, в апостольстві в інтернеті і, зрештою, у хворобі». Далі Єпископ Риму подякував молоді за свідчення та важливі запитання які, за його словами, «стосуються фундаментального аспекту християнського життя: життєдайної сили стосунків із Христом і, в них, почуття єдності, що виникає в нас самих і з іншими».
Протистояти викликам сучасності
Папа підкреслив, що «сучасна та постмодерна епохи збагатили нас багатьма добрими речами, які дають нам раніше невідомі стимули та можливості на багатьох рівнях: від культурного до медичного та оздоровчого, від технічного до комунікаційного. Однак вони також ставлять перед нами важливі виклики, яких ми не можемо ігнорувати і яким маємо протистояти чітко та усвідомлено». В цьому контексті Папа визнав рацію Беньямінові, який у своєму свідченні сказав, що «ми живемо у світі, який, здається, завжди поспішає, прагне новизни, культивує безперервну мінливість, позначений майже нав’язливою потребою постійних змін: у моді, зовнішності, стосунках, ідеях і навіть у тих аспектах особистості, що є визначальними для її самої ідентичності».
Заповнити внутрішню порожнечу тишею
Лев XIV зауважив, що тим, що «надає життю стабільності, є це любов: насамперед фундаментальний досвід Божої любові, а потім, як наслідок, просвітлюючий і благодатний досвід взаємної любові. І любити один одного, навіть, якщо з одного боку, це вимагає відкритості до зростання, а отже, і до змін, а з іншого – вимагає вірності, стабільності, готовності до щоденних жертв», – вів далі Папа. «Тільки так заповнюється внутрішня порожнеча: не матеріальними та проминаючими речами, не віртуальним схваленням у вигляді тисяч вподобайок, ані штучною, а іноді навіть насильницькою приналежністю», – констатував Папа. Він заохотив очистити серце від цих речей, «щоб здорове й життєдайне повітря благодаті могло знову освіжити й оживити його кімнати, і щоб сильний вітер Святого Духа міг знову наповнити вітрила нашого буття, спрямовуючи його до справжнього щастя». Святіший Отець підкреслив, що все це «потребує молитви, моментів тиші, вміння слухати, щоб призупинити метушню дій і слів, повідомлень, чатів, і щоб глибше осягнути та насолодитися красою справжнього й реального спілкування». Папа пригадав слова святого Карло Акутіса, який говорив про Пресвяту Євхаристію як про “автостраду до Неба”, а про Євхаристійну адорацію – як про сонячну ванну, здатну дати засмагу душі. У цьому контексті Папа відповів на запитання Етана про приготування до прийняття Хрещення у великодню ніч: «пережити Страсний тиждень у спогляданні таємниць Христових Страстей, в атмосфері слухання голосу Святого Духа і того, що відбувається у власному серці, зробивши це нагодою для спокійного і глибокого перегляду свого життя, – минулого і теперішнього».
Любити безкорисливо
Коментуючи свідчення та запитання деяких представників молоді про те, як бути свідками надії й життя для тих, хто, позначений стражданням і ризикує втратити світло та втіху віри, Папа висловив думку, що «слова та жести свідчення й надії не імпровізуються і не походять від нас самих: вони випливають із глибокого стосунку з Богом, у якому ми, насамперед, знаходимо фундаментальні відповіді на питання життя». Наступник святого Петра закликав присутніх любити та бути безкорисливим даром для інших. «Монако – це прекрасна країна, але справжню красу приносиш тоді, коли вмієш дивитися в очі тим, хто страждає або хто почувається невидимим серед вогнів міста», – сказав Папа.
Відповісти на виклики часу
Вказуючи на приклад святої Девоти та святого Карла Акутіса, Лев XIV заохотив молодих людей, не боятися «віддавати все – свій час, свої сили – Богові та ближнім, віддавати себе до кінця заради Господа та інших». «Тільки так ви знайдете у житті дедалі більшу радість і глибший сенс. Світ потребує вашого свідчення, щоб подолати негативні тенденції нашого часу та відповісти на його виклики, а насамперед – щоб знову відкрити для себе солодкий смак любові до Бога та ближнього», – вів далі Папа.
Жити повним життям у Христі
А молодим катехуменам, які готуються до Хрещення, та тим, хто вже отримав цей дар благодаті, Святіший Отець побажав жити повним і справжнім життям у Христі і бути «будівничими миру заради загального блага, у вірі, надії, справедливості та любові». «Ви – молоде обличчя цієї Церкви та цієї держави. Монако – це маленька країна, але вона може бути великою лабораторією солідарності, вікном надії», – сказав Папа. Він заохотив «нести Євангеліє у свої професійні рішення, у соціальну та політичну діяльність, щоб надати голос тим, хто його не має, поширюючи культуру піклування», зробивши все «даром для Бога» та будучи «один для одного друзями у Христі та вірними супутниками на шляху».
