Нещодавно відбувся візит кардинала Тімоті Редкліффа ОР до України. Під час двотижневого перебування в країні кардинал відвідав своїх братів, зокрема на прифронтових територіях, виголошував конференції та презентував свою книгу «Сім останніх слів» у київському кінотеатрі «Ліра». Про візит кардинала Редкліффа та свої особисті переживання від цієї події розповів о. Ярослав Кравєц ОР, головний настоятель домініканців в Україні.
Отче, хто був ініціатором візиту кардинала Тімоті Редкліффа до України? Чи, можливо, це була його власна ініціатива?
Отець Тімоті від перших днів повномасштабної війни був поруч із нами. У листах і повідомленнях, які я від нього отримував, він завжди висловлював бажання приїхати в Україну. Тоді він ще не був кардиналом, а просто нашим братом у Домініканському Ордені. Зрештою, отримання кардинальського сану нічого в цьому не змінило – як тоді, так і тепер він залишається одним із нас – братом Тімоті, або просто Тімоті – як просив щоб звертатися до нього.
У 2022 році його приїзд був би складним не лише через бойові дії, але й через стан здоров’я отця Тімоті, який переніс дуже серйозну операцію, борючись із раком.
Коли рік тому я зустрівся з ним у Кракові під час реколекцій для священників і єпископів, він сказав, що найближчим часом мусить нас відвідати. Це стало можливим у березні цього року. Першим імпульсом стало запрошення до Харкова від отця Анджея Камінського ОР, який попросив кардинала виголосити лекцію.
Варто додати, що це був не перший візит отця Редкліффа в Україну. Він був тут тридцять років тому як магістр Ордену Проповідників, коли домініканці вже в незалежній Україні повернулися на береги Дніпра. Ще раз він приїжджав у 1999 або 2000 році, коли ми відкривали Інститут релігійних наук Святого Томи Аквінського в Києві.
Якою була головна мета приїзду кардинала до нашої країни в цей непростий час?
На самому початку візиту в інтерв’ю Vatican News він сказав: «Я з радістю прийняв запрошення моїх братів. Приїхав, насамперед, щоб бути з моїми братами і сестрами, але також тому, що переконаний: вони можуть багато чого мене навчити».
Від себе додам, що цей візит був знаком солідарності та близькості до нас не лише самого кардинала Редкліффа, але й багатьох домініканців англійської провінції, до якої він належить. Можна сказати, що вони духовно супроводжували його.
Отець Тімоті минулого літа відзначив 80-річчя. Він уже на пенсії і не займає жодних посад ні в Римській курії, ні в Ордені. Тим більше його готовність вирушити у важку і довгу подорож Україною заслуговує на особливу повагу. За це я йому дуже вдячний.
Чи ділився він своїми внутрішніми враженнями від побаченого в Україні та спілкування з людьми?
Я знаю отця Тімоті вже багато років. Коли 27 років тому я вступив до Ордену, він був його генеральним настоятелем. І завжди був дуже близький до людей – братів і сестер. Це зовсім не змінилося.
Спостерігаючи за його зустрічами з людьми в Україні, я бачив, з якою увагою він слухає, як благословляє і з якою турботою та повагою проповідує. Його дуже зворушила мужність українців, служіння волонтерів Центру святого Мартина де Поррес та вчителів школи святого Мартина у Фастові. Він також дуже радів, що його перебування в Україні розпочалося з реколекцій у Києві, в яких брали участь миряни–домініканці з різних куточків України.
Кардинал Тімоті Редкліфф відвідав також прифронтові міста. Чи був у цьому особливий духовний або символічний посил?
Коли я запропонував йому поїздку до Херсона і сказав, що це прифронтове місто і там небезпечно, він без вагань відповів: «Їдемо! Я хочу бути з людьми, які там живуть».
Дуже важливо, щоб ніхто в Україні не почувався покинутим чи забутим. Якщо ми можемо щось зробити, щоб допомогти хоча б деяким людям – це варто робити. Саме про це був цей візит.
Я впевнений, що все, що кардинал Редкліфф побачив, почув і пережив у Херсоні чи Харкові, понесе далі, свідчачи правду про те, що відбувається в Україні. Отець Тімоті є дуже відомим і шанованим проповідником у всьому світі, тому його голос справді має велике значення.
Що особисто Вас найбільше вразило в особистості кардинала Тімоті Редкліффа?
Я вже частково відповів на це запитання. Отець Тімоті – це людина, яка живе Євангелієм. У цьому він дуже домініканський: близький до людей і захоплений Ісусом Христом.
Він часто говорить про дружбу і справді живе дружбою з Богом і людьми. Кожна зустріч під час його двотижневого перебування в Україні була особливою.
Він неодноразово підкреслював, що його дуже зворушили зустрічі з дітьми у школі у Фастові та у сестер-оріоністок у Коротичі. Також важливою була глибока розмова під час презентації українського видання його книги «Сім останніх слів», яка відбулася в київському кінотеатрі «Ліра».
Щоб повністю передати те, що ми разом пережили, потрібно було б розповідати дуже довго.
Як Ви вважаєте, якою Україна запам’ятається кардиналові Редкліффу?
Сподіваюся, що це була можливість для українців ближче познайомитися з одним із важливих духовних провідників Католицької Церкви. Кардинал Редкліфф має великий авторитет серед інших кардиналів, а той факт, що папи Франциск і Лев запрошували його проповідувати під час синоду та консисторію, свідчить про його позицію.
Але, як мені здається, найважливішими були не ці «великі речі», а його близькість і солідарність із нами, які він виявляв на кожному кроці цієї подорожі. Я бачив, що наприкінці візиту він був уже дуже втомлений, але попри це не відмовлявся від зустрічей і розмов з людьми.
Фото з Facebook сторінки Dominic.ua
