Переходячи в своїх середових катехезах про спадщину Другого Ватиканського Собору до розгляду третьої частини догматичної Конституції про Церкву «Lumen gentium», Папа зупинився на ієрархічній структурі Церкви. Він нагадав, що апостоли є живими стовпами містичного тіла Церкви, а їхні наступники – єпископи – служать єдності, місії та освяченню всіх її членів.
Про це пише Vatican News.
Ієрархічна структура Церкви – «це не людська конструкція, що служить для внутрішньої організації Церкви як соціального організму, а божественний інститут, покликаний до кінця часів підтримувати місію, яку Христос доручив апостолам». Про це нагадав Папа Лев XIV, представляючи під час загальної аудієнції в середу, 25 березня 2026 р., третій розділ догматичної Конституції Другого Ватиканського Собору про Церкву «Lumen gentium». Представивши під час попередніх роздумів про спадщину цього собору Церкву як Божий люд, цього разу він зупинився на її ієрархічному устрої.
На підвалинах Євангелія та Передання
Насамперед, Святіший Отець нагадав, що Католицька Церква має свої підвалини в апостолах, «яких Христос обрав живими колонами свого містичного Тіла». Вона має «ієрархічну структуру, що служить єдності, місії та освяченню» всіх членів Церкви. Цей духовний стан назавжди ґрунтується на апостолах, які є авторитетними свідками воскресіння Ісуса і яких сам Господь послав на місію у світ. Оскільки апостоли покликані вірно зберігати спасенне вчення Учителя, «вони передають своє служіння чоловікам, які до другого приходу Христа продовжують освячувати, провадити і навчати Церкву через їхніх наступників». І це апостольське наступництво, яке ґрунтується на Євангелію та Переданню, поглиблюється в третьому розділі «Lumen gentium».
«Те, що ця тема розглядається у III розділі, після того як у перших двох розглядалася власне сутність Церкви, не означає, що ієрархічна структура є елементом, що йде слідом за Божим людом: як зазначає Декрет “Ad gentes”, апостоли “були одночасно насінням нового Ізраїлю та джерелом священної ієрархії”, як спільнота викуплених Христовою Пасхою, установлена як засіб спасіння для світу», – підкреслив Лев XIV.
Ієрархічне та загальне священство
За словами Папи, для того, щоб збагнути намір Собору, потрібно добре вчитатися в заголовок третього розділу: «Про ієрархічний уклад Церкви й зокрема про єпископат». Він «розкриває фундаментальну структуру Церкви, отриману від Бога-Отця через Сина і довершену через зішестя Святого Духа». Не йдеться про намагання представити інституційні елементи Церкви, на що може вказувати слово «уклад» в модерному розумінні. Документ зосереджується на «богослужбовому чи ієрархічному священстві», яке «сутнісно, а не лише за ступенем» відрізняється від загального священства всіх вірних. «Отже, Собор розглядає питання про служіння, яке передається чоловікам, наділеним священною владою для служіння в Церкві: він зосереджується, зокрема, на єпископаті, а потім на пресвітераті та дияконаті як ступенях єдиного таїнства Священства», – пояснив Лев XIV, додаючи, що прикметник «ієрархічний» вказує на священне походження апостольського служіння з дії Ісуса, Доброго Пастиря, а також його внутрішні стосунки: насамперед єпископи, а через них – пресвітери та диякони, отримали завдання (лат. munera), які ставлять їх на служіння всім, хто належить до Божого люду.
Колегіальний і сопричасний вимір
Врешті, Святіший Отець вказав на те, що Lumen gentium «неодноразово та наполегливо» нагадує про колегіальний і сопричасний вимір цієї апостольської місії, наголошуючи на тому, що йдеться про «справжнє служіння». Тому святий Павло VI говорив про ієрархію як про дійсність, «породжену Христовою любов’ю, щоби здійснити, поширити й гарантувати непорушне і плідне передавання скарбу віри», який Христос залишив Церкві. «Дорогі сестри та дорогі брати, молімося до Господа, щоб Він послав Своїй Церкві служителів, які будуть запалені євангельською любов’ю, відданими благу всіх охрещених і сміливими місіонерами у кожній частині світу», – закликав на завершення Лев XIV.
