Приймаючи на аудієнції у Ватикані учасників зустрічі «Кафедра гостинності», Святіший Отець зосередив свою увагу на важливості прийняття та опіки, заохотивши створювати середовища, здатні сприяти добру і братерству в християнській спільноті та в суспільстві.
Про це пише Vatican News.
У четвер, 12 березня 2026 року Папа Лев XIV прийняв на аудієнції у Ватикані учасників четвертої зустрічі «Кафедра гостинності», яка з 10 по 13 березня відбувається у містечку Сакрофано, поблизу Риму. Цьогорічною темою зустрічі є: «Великодушна гостинність. Нові форми прийняття, спільноти, духовності та ідентичності, розпочинаючи з молоді».
Творити досвід спільноти
У контексті цієї теми, що виникла з духовного досвіду Асоціації Fraterna Domus, за активної підтримки інших церковних і соціальних організацій, Святіший Отець поділився з присутніми деякими роздумами. Він зазначив, що «християнське покликання спрямоване на створення спільності між людьми, а спільність народжується із здатності приймати інших, пропонуючи їм слухання, гостинність і допомогу». Папа підкреслив, що у центрі кожного справжнього прийняття, насправді, є стосунки, що народжуються з благодаті зустрічі. «Ми переживаємо багато видів зустрічей і, отже, прийняття: зустрічі з людьми, які нас люблять, з родичами, колегами, а також з незнайомими, іноді ворожими людьми. Коли зустріч є справжньою, вона може перетворитися з особистого досвіду і поступово стати здатною залучати інших, створюючи досвід спільноти» – пояснив Єпископ Риму. Святіший Отець відзначив те, що організатори присвятили четверту зустріч «Кафедри» молоді. Адже молодь, яка, природно, є майбутнім суспільства і Церкви, «становить її живе і творче сьогодення». За словами Папи, їхні запитання та тривоги допомагають Церкві та суспільству оновлювати стиль стосунків. Приймати молодь – означає щиро слухати їх та бачити в них нові шляхи Божої присутності.
Присутність і опіка
Далі Лев XIV зупинився на двох словах – присутність і опіка –, які допомагають прояснити християнський сенс прийняття. Він підкреслив, що кожен з нас від моменту народження зростає у різних соціальних середовищах: сімʼї, школі, церкві чи колективі. Ці сфери поєднують у собі психологічні, моральні та культурні аспекти. Головним їхнім завданням є вияв справжньої присутності. Це передбачає готовність ділитися власними цінностями та досвідом, пропонуючи оточенню стабільні орієнтири для самоідентифікації та особистісного зростання.
Шукати Христа з довірою
Папа зазначив, що Пресвята Родина з Назарету є взірцем для Fraterna Domus, і «кожна гостинна спільнота може відкрити для себе своє покликання і навчитися орієнтуватися на шляху служіння». Пригадуючи євангельський фрагмент про віднайдення Ісуса в храмі, Святіший Отець сказав, що «кожному з нас траплялося загубити когось або щось, до чого ми були дуже прив’язаними. У той момент ми усвідомили, наскільки цінною була ця присутність». У світлі цього уривку Папа додав, що «і в житті віри ми вважаємо присутність Ісуса в нашому житті самозрозумілою, аж раптом здається, що Він більше не там, де ми Його залишили. Ми відчуваємо розгубленість. Насправді не Він загубився, а ми віддалилися». Отож, за словами Лева XIV «ми покликані шукати Його з довірою, з мужністю йти незвіданими шляхами, дивлячись на світ новими очима, сповненими надії».
Cвятий Йосиф – зразок прийняття
Роздумуючи про опіку, Папа Лев XIV звернув увагу на постать святого Йосифа, який оберігав сім’ю, довірену йому Господом. «У ньому ми пізнаємо, що прийняття – це не тільки присутність, а й опіка. Опікуватися означає бути поруч з іншим, уважно ставитися до нього, поважати його вибір і піклуватися про нього», – сказав Святіший Отець. Далі він пояснив, що «людська сім’я покликана зберігати те, що їй довірено: стосунки, cтворіння, життя сестер і братів, особливо тих, хто страждає і є найслабшими», додавши, що «присутність і опіка є нерозривними вимірами, адже не можна опікуватися, не будучи присутнім, і не можна бути присутнім, не беручи на себе відповідальність за іншого». Єпископ Риму заохотив присутніх «плекати харизму прийняття, слухаючи Святого Духа», і таким чином «продовжувати створювати середовища, здатні сприяти добру і братерству в християнській спільноті та в суспільстві».
