У Львові в Університетській лікарні в різних відділеннях працюють сестри-монахині.
Про них пише Львівська архідієцезія з посиланням на Суспільне, де вийшов відеорепортаж.
Сестра Оксана належить до римсько-католицького Згромадження Сестер Святого Йосифа і працює медичною сестрою хірургічного відділення в університетській лікарні. Її робоче місце – післяопераційна палата.
«У нас є багато сестер, які є педагогами, ми маємо дитячі садочки. І також багато наших сестер мають медичну освіту. Ситуації є всякі: є веселі, є мало веселі… Але, мабуть, найбільш смішні ситуації, які радують і веселять, – це коли вже пацієнти повертаються, коли їх вже пробуджують після наркозу», – розповідає сестра Оксана. Монахиня навела приклад, як вони кажуть: «О, сестричко, я повернувся, все добре». «Бо багато хто дуже хвилюється перед наркозом», – пояснює сестра.
Жінка каже, що своє призначення в житті вона знайшла не відразу.
«Я пішла в монастир відразу після школи. І вже в монастирі настоятелі казали, що треба якесь служіння, де би я себе бачила. Молилася, питалася Господа і зрозуміла, що, мабуть, медицина. Така праця дуже мені подобалась. Відповідно до цього потрібно було здобути освіту. Так, як всім – треба було іти і вчитися», – каже сестра Оксана.
Сестра Юстина – служебниця Непорочної Діви Марії і за сумісництвом – клінічна психологиня у відділенні реабілітації раннього дитинства. А ще працює з батьками, які пережили втрату дитини під час вагітності або при народженні.
«На жаль, ця тема є мало обговорена, ця тема є мало поширена і мало продумана в допомозі. Як підійти до цієї мами? Як з нею далі говорити? Бо дитини немає. В яких умовах ми цю сім’ю положимо? Чи це буде палата окрема для них, чи це буде палата разом з тою мамою, яка народила і годує – це травмуюче. Тобто, вже наперед маємо продумати», – пояснює сестра Юстина.
Сестра-монахиня каже, що її праця – це більше, ніж робота, адже вона допомагає людям.
«Це служіння. Служіння Богові, який є в такому крихітному житті. Це служіння там, де є біль. Це служіння там, де іноді є розпач. Це служіння, де є проблиски посмішки – дитини чи мами. Це служіння, яке десь наповнене обіймами», – додає жінка.
Керівник клініки хірургії Назар Була каже, що у клініці хірургії пацієнти буває лежать тривалий час із реабілітацією у післяопераційному періоді. «Власне, монахині нам допомагають працювати з тими пацієнтами».
У лікарні кажуть, що вони допомагають пацієнтам проходити складний післяопераційний шлях.
Автори: журналісти suspilne.media Ольга Іващук, Андрій Пшик
