Приймаючи капеланів й офіцерів італійського Військового ординаріату, разом з іншими учасниками святкувань з нагоди 100-річчя цієї церковної інституції, Папа Лев XIV поділився думками про місію військових капеланів та завдання військовослужбовців-християн.
Про це пише Vatican News.
«Діяльність військового капелана часто відбувається в мовчанні, в місцях миру і в місцях конфлікту, у військових частинах і в оперативних умовах, в каплицях і в польових наметах. Саме там піклування про Господню паству проявляється через свідчення життя, звіщення Євангелія, звершення Євхаристії та Таїнств, терпеливе слухання і духовний супровід», – сказав Папа Лев XIV у суботу, 7 березня 2026 року. Роздуми над постаттю військового капелана – це одна із тем, яких він торкнувся у промові, зверненій до учасників святкових заходів з нагоди 100-річчя італійського Військового ординаріату – церковної структурної одиниці, яка відповідає за душпастирський супровід військовослужбовців. Він прийняв їх у Климентинському залі Апостольського палацу у Ватикані. Серед них був також преосвященний владика Богдан Манишин, керівник Департаменту військового капеланства при Патріаршій курії УГКЦ.
Пам’ять і пророцтво
Зауваживши на початку свого звернення, що відзначення ювілею – це подія, яка «береже пам’ять, теперішність і пророцтво», Святіший Отець ствердив, що ми живемо в суспільстві, яке «ризикує загубити сенс пам’яті». «Наша епоха володіє надзвичайною здатністю передавати інформацію, але стає дедалі слабшою у її засвоєнні. Пам’ять часто “виноситься назовні” і є доступною, але не завжди засвоюється і активується», – сказав він, додаючи, що для Церкви, натомість, пам’ять означає «живу свідомість», не накопичення даних, а постійний заклик до відповідальності, «не ностальгію, а корінь, який породжує пророцтво».
«Для християн пам’ять має унікальний характер: це відзначення Бога, Який входить в історію, бо християнська віра ґрунтується на історичному факті, а спасіння – це не ідея, а жива особа Господа Ісуса Христа», – вів далі Лев XIV, додаючи, що відзначення сторіччя ординаріату вписується в цю логіку як «пам’ять, втілена в конкретній історії, яку творили чоловіки та жінки в однострою на дорозі Церкви, супроводжувані своїми пастирями як у світлі дні миру, так і в трагічні дні війни».
На служінні єдності
Скеровуючи думку до «дорогих військових капеланів», Папа повторив заклик святого Августина, який заохочував «переживати служіння як amoris officium, служіння любові». За його словами, численні капелані втілили заклик Христа, звернений до Петра: «Паси мої вівці», унаочнивши «пастирську любов аж до геройства в чеснотах, а іноді й аж до мучеництва». Зауваживши, що служіння військового капелана відбувається як у місцях миру, так і в контекстах війни, Святіший Отець звернув увагу на важливість належного приготування. «У суспільстві, яке позначене людською мобільністю та культурним плюралізмом, капелан також служить діалогу між народами, культурами та релігіями, свідчачи про Церкву, яка стає інструментом єдності», – додав він.
Покликання воїна
«Люди, як грішники, перебувають і завжди будуть перебувати під загрозою війни аж до приходу Христа; але оскільки вони, об’єднані в любові, здатні перемагати гріх, вони перемагають і насильство», – у світлі цих слів із душпастирської Конституції Другого Ватиканського Собору Gaudium et spes Лев XIV присвятив також кілька слів місії християнського воїна. «Захищати слабких, охороняти мирне співіснування, надавати допомогу під час стихійних лих, брати участь у міжнародних місіях з метою збереження миру та відновлення порядку. Все це не може зводитися до простої професії: це покликання, відповідь на поклик, що апелює до сумління», – сказав він, підкреслюючи, що ідентичність воїна формується «великодушністю, духом служіння, високими спонуками та глибокими почуттями». Однак, ці цінності потребують фундаменту, дару благодаті, спроможного «підтримувати милосердну любов аж до повної самопожертви». Тому потрібно надихати Євангелієм кодекси, приписи та місії військового життя, щоб «у служінні на користь безпеки та миру на першому місці завжди було спільне благо народів».
