Єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії Ян Собіло пояснює заклик Літанії до Пресвятого Серця Ісуса: «Серце Ісуса, зі Словом Божим сутнісно з’єднане». Крім цього, ієрарх розкриває, чому Бог обрав прийти до нас саме через Марію, у чому полягає справжня покора та як щоденний іспит сумління допомагає нам уподібнитися до Спасителя.
Владико, що означає заклик у Літанії до Пресвятого Серця Ісуса: «Серце Ісуса, зі Словом Божим сутнісно з’єднане»?
Слово стало Тілом. Серце Ісуса сформувалося під серцем Непорочної Марії, тому Її непорочність тісно пов’язана з Серцем Сина. Марія носила в собі Слово Предвічного Отця, Яким Він створив увесь світ.
Відтак Серце Ісуса і Слово Отця з’єднані назавжди, бо Слово втілилося. В Ісусі серце було фізичним органом, але ми маємо розуміти його не лише як частину організму, а як осередок усіх почуттів Бога до нас. Це повнота любові. Тому, коли ми кажемо «Серце Ісуса», маємо на увазі передусім духовний орган, через який Небесний Отець захотів із любов’ю прийняти всіх Своїх дітей. Це єднання Слова і Серця почалося саме під серцем Марії – там почало битися Серце Бога.
Оскільки Слово стало Тілом, воно стало і Серцем. Стоячи під хрестом, Марія, як наша Мати, отримала з цього Серця благодаті для всієї Церкви. І донині все, що Бог хоче дати нам через Серце Ісуса, Він уділяє через руки Марії. Слово Отця, що стало Серцем для нашого відкуплення, обдаровує нас усіх – і тих, хто знає про це, і тих, хто ще не розуміє.
Часто запитують: чому Бог не може давати благодаті напряму, а робить це через Марію?
Бо так Богові сподобалося. Він міг прийти на землю в мільйон різних способів, але обрав шлях через Марію, показавши, що це найнадійніша і найкоротша дорога. Марія завжди була найпокірнішою, Вона прагнула залишатися в тіні.
Сатана ненавидить Її саме за те, що Вона – людина, яка ніколи не пішла з ним на контакт, навіть найменшим гріхом не образивши Бога. Отець Небесний показує нам встановлений Ним порядок: Марія – єдина Пречиста людина. Єва теж була чистою до гріхопадіння, але послухала диявола. Марія ж постає як Нова Єва.
Ісус міг би з’явитися у світі як дух або в ангельській подобі, як архангел Рафаїл у книзі Товита, якого тривалий час вважали просто людиною. Але оскільки Він відкупив нас у тілі, і Марія співпрацювала з Ним у цьому, Бог захотів усе давати через Неї. Навіть коли ми молимося напряму до Ісуса чи Отця, усі благодаті проходять через Марію, бо Вона — «Благодаті повна». Бог дав Їй цей скарб, щоб Вона роздавала його нам, Своїм дітям.
Чим більше ми будемо покірними, тим вище нас підніме Бог. Коли ми намагаємося самі працювати на власний «імідж» і вимагаємо визнання, Бог мовчить, бо ми намагаємося піднестися самі. Але якщо ми уподібнюємося до Марії, яка ніколи не величалася, Він піднесе нас Своєю силою.
Одна містичка казала, що Марія мріяла про те, щоб жити десь поруч із жінкою, яка народить Спасителя, аби прислужувати їй. Вона ніколи не думала, що цією жінкою стане Вона сама. Коли з’явився архангел Гавриїл, Марія була вражена, бо зовсім не зосереджувалася на собі. Покора робить нас ближчими до Господа, адже сам Бог є найпокірнішим, а серед людей найпокірнішою є Марія.
Наш світ кричить про успіх, вищість і споживання. Як із цим боротися?
Через щоденний іспит сумління ввечері. Варто подивитися на свій день: скільки разів я хотів бути оціненим, успішним? Потрібно побачити моменти, де Бог давав випробування, де я міг проявити покору, але втік від неї.
Через первородний гріх у нас загострений інстинкт самозбереження – не лише фізичного, а й егоїстичного. Ми захищаємо своє «я», як дитина забирає руку від гарячого. Іспит сумління допомагає подякувати Богові навіть за приниження. Якщо навчитися приймати їх як можливість уподібнитися до Христа, то з часом замість образи прийде реакція: «Господи, дякую, що через цю людину Ти мене випробував». Найбільш приниженою людиною був Ісус у Велику п’ятницю і в цьому Його велич.
Чи означає це, що ми не маємо права за себе постояти?
Тут важливо не впасти в мазохізм. Коли Ісуса вдарили по щоці під час суду, Він не просто мовчав, а запитав: «Якщо Я зле сказав, доведи, що воно зле; а якщо добре, то за що Мене б’єш?». Свою гідність треба захищати. Не треба провокувати людей на образи, думаючи, що це подобається Богу.
Має бути здорова межа. Те, що не залежить від мене, я приймаю покірно. Але коли ображають Бога – тут треба мати мужність. Святий Миколай був надзвичайно покірним і робив добро таємно. Але коли на Соборі єретик Арій зневажав Сина Божого і не чув зауважень, Миколай підійшов і дав йому ляпаса. Ми часто швидко захищаємо своє ім’я чи рідних, але мовчимо, коли принижують Бога або розповідають блюзнірські анекдоти. У таких випадках треба вміти сказати «ні» і бути готовим стати на захист Бога навіть «з кулаками».
Спілкувалася с. Уршуля Бистрицька SCM.
