Нещодавно одеський селезіанський ліцей «Нарнія» відзначив 20-річчя свого існування. З цієї нагоди директорка ліцею Катерина Піонтік розповіла про початки закладу, його сучасне функціонування, прояви Божої дії протягом 20 років та про святкування ювілею.
Пані Катерино, нещодавно Ви відзначили 20-річчя від дня заснування ліцею «Нарнія». Це досить тривалий період у житті навчального закладу. Чи могли б Ви пригадати початки — як усе зароджувалося? З чого все починалося?
Початок ліцею «Нарнія» — це, перш за все, мрія. Мрія про школу, де дитина є не просто учнем, а особистістю, яку бачать, чують і поважають. Усе зароджувалося з невеликої спільноти однодумців, великої віри та бажання створити простір, де поєднуються якісна освіта і християнські цінності.
Не було великих ресурсів чи гарантій — але була довіра до Бога й упевненість, що ця справа має сенс. Крок за кроком, через труднощі й радість, формувалося те, що сьогодні вже стало історією довжиною у 20 років.
Як сьогодні функціонує навчальний заклад? Скільки дітей наразі навчається в ліцеї? І що, на Вашу думку, найбільше вирізняє ліцей «Нарнія» серед інших шкіл міста?
Сьогодні ліцей «Нарнія» — це жива спільнота учнів, батьків і педагогів. У нас навчається багато дітей, і водночас ми намагаємося зберігати атмосферу родини, де кожен є важливим.
Нас вирізняє підхід: ми не лише даємо знання, а й виховуємо цінності — повагу, відповідальність, любов до ближнього. У ліцеї створено інклюзивне середовище, є увага до кожної дитини, до її потреб і талантів. Ми прагнемо бачити в кожному учневі унікальну особистість і допомогти їй розкритися. Це більше, ніж школа, — це місце, де формуються серця і характери.
Чи були у Вашому досвіді моменти, коли Ви особливо відчували Божу дію та Його благодать у житті ліцею?
Таких моментів було багато. Особливо в ті періоди, коли було непросто і здавалося, що відповідей немає, але вони приходили несподівано й вчасно.
Ми дуже гостро відчували Божу присутність у складні часи — під час пандемії COVID-19, на початку війни, а також тоді, коли пережили болючі втрати: після затоплення ми втратили відремонтовані класи та укриття. Це був момент великого випробування, коли здавалося, що потрібно починати все знову.
Але саме в такі періоди приходила підтримка, знаходилися рішення, з’являлися люди, які допомагали рухатися далі. І тоді особливо відчувалося, що ми не самі.
Божа дія проявляється і в щоденних речах: у посмішках дітей, у підтримці батьків, у єдності колективу. У всьому цьому відчувається Його присутність.
Розкажіть, будь ласка, як відбувалися урочистості з нагоди ювілею. Чи були під час святкування моменти, які особливо Вас зворушили або торкнулися особисто?
Святкування 20-річчя було надзвичайно теплим і зворушливим. Це був не просто концерт — це була історія, прожита разом. Кожен виступ, кожне слово було наповнене вдячністю, любов’ю і змістом.
Особливо мене зворушили моменти, коли на сцену виходили діти — щирі, відкриті, справжні.
І, мабуть, одним із найцінніших моментів стало усвідомлення того, що частина наших випускників сьогодні працює в ліцеї. Це неймовірне відчуття — бачити, як ті, кого ми колись навчали, повертаються вже як педагоги, як колеги. Це свідчення довіри, любові й того, що «Нарнія» стала для них по-справжньому рідним місцем.
У ці миті особливо відчувається єдність і розуміння, що ці 20 років — це не про стіни, а про людей, про серця, які разом творили цю історію.
Фейсбук сторінка ліцею.
Інстаграм сторінка ліцею.
Фото надала Катерина Піонтік.
