24 лютого, єднаючись із цілим світом, у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію відбулася молитва до четвертих роковин повномасштабного вторгнення. Молебень та Святу Месу очолив ординарій Київсько-Житомирської дієцезії єпископ Віталій Кривицький.
Вже вкотре санктуарій у Бердичеві стає місцем єдності тисяч людей з України та інших країн у молитві до Господа за заступництвом Пресвятої Діви Марії. Віряни долучалися як фізично, так і духовно — завдяки онлайн-трансляціям на різних медіаресурсах.
«Піднесімо серця до Бога, бо Він переміг світ, переміг смерть. Довіряємо цю молитву Господу через заступництво Діви Марії», — такими словами розпочав молитву Розарію єпископ Віталій.
Кожна таємниця Розарію супроводжувалася співом канонів під супровід органа, гітари та віолончелі. Молитва лунала різними мовами: українською, англійською, польською, італійською та латиною. Роздуми були побудовані на свідченнях військового капелана, української матері, дружини й чоловіка військових та десятирічної дитини.
На початку Святої Меси настоятель парафії о. Віталій Козак OCD привітав усіх зібраних і згадав перші дні війни. Він розповів про турботу єпископа Віталія, яка втілювалася в конкретних діях: від відкриття бомбосховища до психологічної підтримки. Настоятель також згадав про саквояж, підготований для Чудотворного образу на випадок евакуації, який, на щастя, так і не знадобився.
Під час проповіді єпископ Віталій Кривицький закликав вірян залишатися вірними Богу, навіть коли довкола панує темрява. Він поділився роздумами, які викликали в нього слова настоятеля про евакуацію ікони:
«Слухаючи про саквояж для образу, я думав: як би я вчинив сьогодні? Адже це копія. Можна було б зробити нову, і чудеса за вірою людей тривали б. Але я зрозумів, що забрати образ у людей було б просто жорстоко. Це неможливо» — запевнив ординарій.
Єпископ також розповів про ранкову молитву в Софії Київській за участю Президента України та представників інших держав: «Стоячи там, я думав про те, скільки поколінь молилося в цьому храмі в часи розрухи та загарбництва. І Господь завжди провадив наш народ».
Владика зосередився і на суті християнської молитви: «Ісус не вчить учнів балакучості чи того, як домогтися виконання своїх побажань. Він навчає молитві, яка має силу очищувати наші наміри й вести нас глибше. Питання не в тому, чи має Бог потурати нашим забаганкам, а в тому, чи готові ми слухати Його.
Сьогодні ми стоїмо в молитві, щоб випросити в Господа потрібні благодаті для нашої держави. Ми б хотіли, щоб повернувся мир, але він не прийде сам по собі, поки люди не почнуть жити словами молитви “Отче наш”, поки це не стане нашою реальністю. Під час війни кожен із нас став жорсткішим, менш емоційним, ми стали тими, хто нікому не довіряє. Але сьогоднішня молитва закликає нас до перемінення. Ми як християни, католики, дуже багаті на вислухані молитви та на моменти, коли Господь показав: без Нього та без Божої Матері ми нікуди не дійдемо».
Наприкінці єпископ згадав кілька історичних подій, у яких Господь діяв і перемагав, та підсумував: «Нехай Господь почує наші молитви і побачить переміну нашого серця».
Наприкінці Святої Меси вірні отримали благословення та заспівали Духовний гімн України — «Боже великий, єдиний…»
