У понеділок, 23 лютого 2026 р., єпископ Ерік Варден виголосив для Папи та очільників Римської курії другу медитацію в рамках духовних вправ, що тривають від 22 до 27 лютого. Пропонуємо вашій увазі переклад підсумку цієї медитації на тему «Святий Бернард ідеаліст», який проповідник опублікував у своєму блозі.
Про це пише Vatican News.
Якою людиною був святий Бернард? Звідки він походив? Він вирізнявся у цистерціанському русі XII століття: великою була його харизма, великою була його працездатність.
Багато хто, включаючи тих, хто мав би знати більше, вважають, що саме він був ініціатором Ордену. Це, звісно, не так, хоча він і справді викликав сенсацію, коли в 1113 році, маючи 23 роки, прибув із групою з тридцяти товаришів.
Починання абатства Сіто, заснованого в 1098 році, було як інновацією, так і реформою. Засновники назвали свій дім novum monasterium. Проєкт не був насамперед реакцією на щось або когось – і добре, що так, адже реакційні проєкти рано чи пізно закінчуються нічим.
На перший погляд, цистерціанський проєкт був консервативним, проте його головні дійові особи запровадили низку нововведень. Діалектика виявилася плідною.
Довіра до власного судження робила Бернарда іноді гнучким у дотриманні певних процедур, які, загалом, він стверджував, що захищає. Його ж бачення потреб Церкви іноді спонукало його займати жорсткі позиції, що супроводжувалося запеклим духом заангажованості.
Однак він не був лицеміром.
Він був по-справжньому покірним, відданим Богові, здатним до лагідної ввічливості, вірним другом – здатним заприятелювати з колишніми недругами – і переконливим свідком Божої любові. Він був і залишається захопливою постаттю.
Дом Джеймс Фокс, енергійний настоятель Гетсиманського абатства з 1948 по 1967 рік, одного разу з роздратуванням написав про свого побратима Томаса Мертона: «У нього такий наелектризований розум!». Мертон дратував Фокса своїми ідеями, інтуїцією, наполяганнями. Але Фокс знав, що Мертон був щирим. Він поважав його, цінував його товариство (коли вони не перебували у розпалі якоїсь епічної суперечки) і протягом більшої частини свого правління в абатстві сповідався у Мертона.
Було б наївним порівнювати Томаса Мертона з Бернардом з Клерво, проте певна схожість характерів між ними існує. Бернард не знав електрики, але він також мав енергійну вдачу, яка мала врівноважувати величезні напруження.
Повчання Бернарда про навернення випливає з його незрівнянної біблійної культури та добре виважених богословських понять. Воно також випливає, і з плином часу дедалі більше, з особистої боротьби, з навчання не вважати самозрозумілою правильність свого шляху, напоумлений досвідом, ранами та провокаціями, що ставили під сумнів самовпевненість, з захоплення перед обличчям милосердної справедливості Бога.
Бернард є прекрасним супутником для кожного, хто починає великопосний вихід з егоцентризму і гордості, в прагненні пізнати правду про себе, тримаючи погляд зосередженим на Божій любові, яка все просвічує.
