«Периферія» в центральній частині Риму – парафія Пресвятого Ісусового Серця поблизу головного залізничного вокзалу міста – стала місцем пастирських відвідин Папи Лева XIV у першу неділю Великого Посту. В проповіді він наголосив на тому, що серед протиріч нашого часу парафія покликана бути опорою милосердної любові.
Про це пише Vatican News.
Ваша парафія покликана взяти на себе тягар непростої дійсності, серед якої вона служить, стаючи євангельською закваскою в тісті території, стаючи знаком близькості та милосердної любові. Таке побажання Папа Лев XIV залишив парафіяльній спільноті базиліки Пресвятого Ісусового Серця на вулиці Марсала, що в центральному душпастирському окрузі Риму. В неділю, 22 лютого 2026 р., Єпископ Риму здійснив візит до цієї громади, якою опікуються священники-салезіяни.
Прибувши вранці до храму, Святіший Отець отримав привітання від різних парафіяльних груп, між якими були представники осередку слухання, молодь, учасники катехизації, вбогі, що отримують тут підтримку, а також пʼять катехуменів, які приймуть таїнства християнського втаємничення у пасхальну ніч. О 9:00 Папа очолив Святу Месу першої неділі Чотиридесятниці.
Випробування свободою
«Великий Піст – це насичений літургійний період, який дає нам нагоду наново відкрити багатство нашого Хрещення, щоб жити як створіння, повністю оновлені втіленням, смертю та воскресінням Ісуса», – сказав Папа на початку проповіді, звертаючи увагу на те, що прочитані біблійні тексти допомагають нам «наново відкрити дар Хрещення як благодать, яка зустрічає нашу свободу». Він зауважив, що розповідь з Книги Буття про падіння прародичів говорить про нас як про створіння, піддане випробуванню не стільки забороною, як часто вважають, а можливістю – можливістю будувати стосунки.
«Людина, тобто, є вільною розпізнати та прийняти інакшість Творця, Який визнає та приймає інакшість створінь. Щоб перешкодити такій можливості, змій навіює претензію на те, що можна знівелювати будь-яку відмінність між створіннями та Творцем, спокушаючи чоловіка та жінку ілюзією стати як Бог», – мовив проповідник, зауваживши, що ця картина є «неперевершеним шедевром», який представляє драму свободи.
«Так», яке шанує свободу
За словами Святішого Отця, на цю стародавню дилему – чи можу досягти сповнення життя, кажучи “так” Богові, а чи мушу визволитися від Нього, щоби бути щасливим і вільним, – дає відповідь євангельська розповідь про спокушування Ісуса в пустелі. В ній бачимо «Божого Сина, Який, протистояючи підступам стародавнього Ворога, показує нам нову людину, вільну людину, об’явлення свободи», яка сповняється тоді, коли кажемо Богові “так”. «Ця нова людськість народжується з хрещальної купелі. І тому – особливо в цей час Великого Посту – ми покликані відкрити для себе благодать Хрещення як джерело життя, яке живе всередині нас і яке, в динамічний спосіб, супроводжує нас, в якнайповнішій пошані нашої свободи», – сказав Лев XIV, пояснюючи, що Хрещення є динамічним, бо не вичерпується самим обрядом, даючи благодать, яка супроводить нас усе життя, а також завжди повертає на дорогу, стаючи внутрішнім голосом, який спонукає уподібнюватися до Христа, «визволяючи нашу свободу».
«Таким чином ми розуміємо стосункову природу Хрещення, яке кличе нас жити дружбою з Ісусом і, таким чином, входити в Його сопричастя з Отцем. Ці стосунки, сповнені благодаті, роблять нас здатними жити також по-справжньому як ближні для інших, жити свободою, яка – на відміну від того, що диявол пропонує Ісусові – не є шуканням власної влади, а любов’ю, яка дарує себе і робить нас усіх братами і сестрами», – додав Святіший Отець.
Опора близькості серед протиріч нашого часу
У цьому контексті Лев XIV нагадав, що його передник Лев XIII попросив святого Джованні Боско організувати парафію на цьому місці, поруч з вокзалом, як на унікальному «перехресті міста». «Тому, дорогі друзі, зустрічаючись з вами сьогодні, я бачу в вас особливу опору близькості, сусідства в умовах викликів цієї території. Адже тут є багато студентів, людей, які щодня доїжджають на роботу, іммігрантів, які шукають працю, молодих біженців, які завдяки ініціативі салезіан знайшли тут можливість зустрічатися з італійськими однолітками та реалізувати проєкти інтеграції; а ще є наші брати та сестри, які не мають дому і знаходять притулок у приміщеннях Карітасу на вулиці Марсала. Всього за кілька метрів можна побачити суперечності сучасності: безтурботність тих, хто приїжджає і від’їжджає з усіма зручностями, і тих, хто не має даху над головою; великий потенціал добра і поширене насильство; бажання чесно працювати і незаконна торгівля наркотиками та проституція», – зауважив Лев XIV, вказуючи на те, саме серед цієї дійсності парафія покликана ставати євангельською закваскою, саме тут бути «маленьким вогником світла й надії».
Після Святої Меси Святіший Отець також мав зустріч з салезіянською спільнотою, а також з парафіяльною радою та молоддю, а тоді повернувся до Ватикану, щоб опівдні очолити молитву «Ангел Господній».
