У Попільну Середу, 18 лютого, архієпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський очолив у львівській митрополичій базиліці Успіння Пресвятої Діви Марії Святу Месу з обрядом посипання голів попелом.
Про це пише Львівська архідієцезія.
Під час проповіді архієпископ зосередився на тому, що Слово Боже з літургії Попільної Середи закликає кожного християнина до глибокого навернення і радикальної переміни серця:
«Бог не каже: трохи виправ своє життя. Не каже: зміни лише кілька дрібниць. Бог каже: повернися до Мене всім серцем. Це запрошення до відновлення стосунків із Ним. Бо віра — це не лише сукупність релігійних практик. Віра — це зустріч із Богом, Який любить людину. Пророк додає ще одне речення, яке зачіпає особливо: «Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу».
У біблійні часи роздирання одежі було знаком жалю та покути. Проте Бог говорить, що Йому не йдеться про зовнішні жести. Він дивиться на серце людини. Адже можна виконувати релігійні практики і водночас залишатися далеким від Бога. Можна постити, молитися, брати участь у богослужіннях, а серце може залишатися закритим. Тому Великий Піст є запрошенням зупинитися і запитати себе: де насправді є моє серце? Що є найважливішим у моєму житті? Чи Бог займає в ньому перше місце?
Попіл, яким за мить будуть посипані наші голови, нагадує нам про крихкість життя. Він нагадує, що ми не є господарями часу. Нагадує, що все, чим володіємо, є даром Бога. Цей знак говорить нам дуже чітко: життя минає. Але водночас він говорить ще дещо — завжди є час повернутися до Бога».
А на завершення проповіді митрополит додав:
«За мить ми почуємо слова: «Навертайтеся і вірте в Євангеліє» або «Пам’ятай, що ти є порох і в порох обернешся». Це не слова смутку. Це слова правди і надії. Людина, яка пам’ятає про свою крихкість, легше відкривається на Бога. Великий Піст — це дорога повернення до дому Отця. Бог сьогодні не питає нас про наші успіхи. Він питає лише про одне: чи хочемо ми до Нього повернутися?
Нехай цей святий час допоможе нам поглибити молитву, очистити серце, відкритися на іншого та ще більше довіритися Божій любові».
Після завершення Літургії Слова відбулося благословення попелу та посипання голів вірян, як знак проминання усього дочасного та як заохочення до більшої турботи про життя вічне.
Текст і фото: Віта Якубовська
