У 2026-му спільнота францисканців відзначає 800-ліття з дня смерті засновника свого Ордену. З цієї нагоди Папа Лев XIV проголосив Рік святого Франциска з відповідними відпустами, які можуть отримати також мешканці та гості Львова, відвідавши спеціально визначений для цього храм.
Йдеться про костел святого Антонія, який обслуговують отці францисканці конвентуальні. Саме він був призначений Апостольською Пенітеніціарією як храм, де можна отримати повний відпуст. Про умови відпусту і чому саме для цього було обрано 2026 рік, ми поспілкувалися з настоятелем храму святого Антонія о. Славоміром Бистри.
Відвідування францисканського храму є обов’язковою умовою отримання повного відпусту. Таким храмом у Львові є санктуарій святого Антонія на вулиці Личаківській, 49 – про це зараз нагадує банер на його фасаді. Настоятель храму о. Славомір Бистри розповів «Духовній величі Львова», що означає цей Ювілейний рік та чим він може бути корисний для львів’ян.
Священник зазначив, що спільнота францисканців у останні роки відзначила кілька важливих Ювілеїв, присвячених своєму засновникові. Два роки тому францисканці святкували 800-ліття отримання святим Франциском стигматів, а потім – Ювілей його знаменитого «Гімну створінь» – поетичного твору, присвяченого «Братові Сонцю» та прославі усього Божого творіння. Теперішній Ювілей стане третім, і з нього зможуть скористатися всі охочі католики.
«Папа Лев оголосив цей рік Ювілейним, і його умови стосуються кожного францисканського костелу: кожна людина, яка є присутня на молитві чи Службі, може отримати відпуст», – розповів о. Славомір Бистри. «До нашого костелу святого Антонія приходить багато людей, і нам прийшла думка вивісити оголошення про те, що цей Ювілей триває. І вже багато людей питали, що до чого. Вірні знають, що таке відпуст, бо зараз це в церквах дуже популярно, недавно був рік Милосердя та інші такі дати. А тепер є наш Рік».
Отець Славомір зазначив, що умови цього Ювілейного року – звичайні, але варто пам’ятати про те, яким є призначення отриманого відпусту. «Відпуст можна жертвувати або для себе, або для когось із померлих – не можна за живих. Я – живий, тож можу присвятити його померлим. У час війни це також добре, бо можна жертвувати за тих, які загинули через війну – а може, в них не було часу посповідатися», – підкреслив він.
Священник закликав усіх скористатися цього року з особливої благодаті, згадуючи й наслідуючи святого Франциска: «Це є дуже популярний святий, який може нам допомогти в дорозі до Бога; він – приклад, в якому може щось для себе знайти кожна людина – чи близька Бога, чи далека від Бога. Треба використати цей час, бо з того загального Ювілейного року, який був у Церкві, ми плавно переходимо в наш Ювілей, і це нагода навернутися, заклик до якогось конкретного добра».
Отець Славомір розповів приклад однієї монахині, яка щодня протягом Ювілейного року ходила до Латинської катедри, що була львівським відпустовим храмом. Проголошення Року святого Франциска вона сприйняла як справжнє чудо: хоча Ювілейна катедра закрилася, відкрився інший костел, де вона може й надалі взяти і виконати відпуст.
За словами священника, для львів’ян цей рік може бути нагодою не просто особистого навернення, а й глибшого знайомства зі святим Франциском. «Чи він знаний у Львові – того я не знаю до кінця, але думаю, що багато людей його знає. Можливо, Рік святого Франциска – то перша нагода, щоби трошки пізнати святого», – зазначив о. Славомір.
Історія Львова дійсно пов’язана із різними гілками ордену францисканців. Про це й нині свідчить низка сакральних споруд, серед яких – церква Андрія (колишній костел бернардинів), церква святого Йосафата, на фронтоні якої збереглася скульптура святого Франциска, церква блаженного Климентія Шептицького та інші. Великий монастир та новіціят Ордену діяв на вулиці Францисканській (нині Тараса Бобанича) – тут свого часу монашу формацію здобували святий Максиміліан Марія Кольбе та Слуга Божий Венантій Катажинець. А санктуарій святого Антонія – один із найвідоміших львівських молитовних осередків.
Знаним львів’янином-францискацем був, зокрема, отець (пізніше – єпископ) Рафал Керницький. Під час Другої світової війни монаші згромадження були вимушені покинути Львів, проте йому самому вдалося залишитися в нашому місті, щоби продовжити служіння. В часи радянської окупації він душпастирював у катедрі, дуже велику увагу приділяючи таїнству Покаяння. У 90-х роках сприяв відродженню діяльності францискаців в Україні.
«Цей Ювілейний рік – це також вдячність для святого Франциска і його братів, що вони тут були – і є постійно. З одного боку, це подарунок вдячності, а з другого – конкретне завдання і нагода для львів’ян дізнатися про францисканців більше», – зазначив о. Славомір Бистри.
З нагоди Ювілейного року Апостольська Пенітеніціарія надає повний відпуст за звичних умов (сповідь, причастя й молитва в намірах Святішого Отця), який можна також жертвувати за душі в Чистилищі:
1) членам Францисканської родини Першого, Другого та Третього чернечого та світського орденів; інститутів богопосвяченого життя, товариств апостольського життя та громадських чи приватних асоціацій вірних, чоловічих і жіночих, які зберігають Правила святого Франциска або надихаються його духовністю, або в будь-якій формі підтримують його харизму.
2) всім без винятку віруючим, які, із серцем, віддаленим від гріха, братимуть участь у Році святого Франциска, відвідуючи у формі паломництва будь-яку францисканську монастирську церкву або місце богопочитання в будь-якій частині світу, присвячене святому Франциску або пов’язане з ним з будь-якої причини, і там з побожністю братимуть участь у ювілейних богослужіннях або принаймні проводитимуть достатній час у благочестивих роздумах і підноситимуть до Бога молитви, щоб, наслідуючи приклад святого Франциска, у серцях зародилися почуття християнської любові до ближнього та щирі обітниці злагоди і миру між народами, завершуючи молитвою «Отче наш», Символом віри та молитвами до Пресвятої Діви Марії, святого Франциска із Ассізі, святої Клари та всіх святих Францисканської родини.
Таку ж повну індульгенцію можуть отримати похилі віком, хворі й ті, хто ними опікується, а також усі ті хто з огляду на вагомі перешкоди не може покинути свій дім, якщо віддалені від будь-якого гріха, маючи намір здійснити звичні умови сповіді та причастя, як тільки це стане можливим, коли духовно єднатимуться з ювілейними богослужіннями, «жертвуючи милосердному Богові свої молитви, біль і страждання свого життя».
