З 3 по 5 лютого у Шаровечці під Хмельницьким відбувся перший всеукраїнський симпозіум душпастирів молоді. Організувала подію Комісія душпастирства молоді при Конференції єпископів України. Отець Микола Бистрицький, дієцезіальний душпастир молоді Кам’янець–Подільської дієцезії, розповів про зустріч та поділився своїми думками і враженнями.
Метою симпозіуму було підвищення кваліфікації дієцезіальних душпастирів молоді, підтримка їх у служінні, а також рекреація – можливість відпочити в колі священників-однодумців. У симпозіумі брали участь виключно священники; винятком був ведучий Анджей Дубель, який приїхав з Польщі та представляв світський погляд на окреслені теми. Водночас слухачами залишалися лише священники.
За словами отця Миколи, участь у цьому симпозіумі була своєрідним привілеєм для душпастирів. Ординарії дієцезій підтримали цю ініціативу й були зацікавлені в тому, щоби душпастирі могли взяти в ній участь. Відчувалася велика підтримка з боку єпископів.
«Сама програма була побудована так, щоб душпастирі відчули: їх цінують, люблять і визнають важливість їхнього служіння. Були спільні молитви, щоденна Євхаристія, багато розмов і конференцій із важливими гостями – не в стилі повчання, а радше в дусі відкритого спілкування. Окремо була підготовлена розбудована рекреаційна частина, про яку не буду розповідати. Було дуже багато неформального спілкування між самими учасниками», – ділиться о. Микола.
Головними спікерами симпозіуму були ординарій Сосновецької дієцезії єпископ Артур Важни, який багато років був відповідальним за Нову євангелізацію в Польщі, а також Анджей Дубель – директор організації Muza Dei, однієї з найрозвинутіших євангелізаційних ініціатив у Польщі. Організація займається впровадженням різних методів Нової євангелізації та популяризацією християнської культури в суспільстві, організовуючи події на високому рівні й забезпечуючи їх не лише духовними, а й матеріальними засобами. Основний акцент гості з Польщі робили на тому, як у сучасних реаліях працювати з молоддю, як шукати відповіді на складні запитання та виходи з проблемних ситуацій. Усе це було тісно пов’язано з темою Нової євангелізації.
Говорячи про Нову євангелізацію, отець Микола окреслив її як повернення до коріння. «Вона називається «новою» тому, що люди живуть у швидкому ритмі: хтось приходить до Церкви, хтось відходить, духовні практики часто стають чимось буденним. Нова євангелізація – це процес наново відживлення віри. Її потребує кожна людина, навіть та, яка вважає себе «супервіруючою».
Акцент на Новій євангелізації зробив святий Йоан Павло ІІ – саме він одним із перших використав це поняття, говорячи про необхідність правильного впровадження в життя постанов Другого Ватиканського Собору. Нова євангелізація означає повернення до коріння, а це включає постійний пошук нових методів, відкривання різних харизм та уважне розпізнавання того, як Євангеліє діє в нашому житті. Отже, сама фраза «нова євангелізація» насправді означає повернення до джерел», – підкреслив священник.
За словами отця Бистрицького симпозіум був наповнений особливою свіжістю. Йшлося не стільки про конкретні «готові рецепти», скільки про усвідомлення потреби шукати нові шляхи. «Ми багато чули про методи, які колись здавалися новаторськими – наприклад, залучення молоді через створення стінгазет чи інших ініціатив. У свій час це було справжнім ноу–хау. Так само і сьогодні ми покликані шукати нові способи, навіть якщо вони здаються незвичними або викликають страх.
Важливим було й те, що єпископ Артур Важний, дуже делікатно коментуючи уривки з Євангелія – зокрема дорогу учнів до Емаусу чи сцену зцілення розслабленого, якого принесли четверо друзів, – крок за кроком показував, як насправді відбувається Нова євангелізація.
Для мене особисто найбільшим відкриттям стала думка про те, що коли сьогодні здається, ніби нових засобів немає, варто пам’ятати: і 30 років тому ініціативи наших попередників здавалися дивними й неприйнятними. Тому, щоб євангелізація була плідною, не варто боятися нових методів, навіть якщо вони виглядають незвично. Увесь цей процес уже давно описаний у Євангелії – потрібно лише уважніше його читати», – ділиться отець.
На запитання, чи є потреба у подальшому проведенні подібних зустрічей, душпастир молоді зазначив: «Я переконаний, що такі симпозіуми мають відбуватися щороку. Можливо, світські люди цього не до кінця зрозуміють, але для священників, які часто у своєму служінні почуваються «як ягнята серед вовків», надзвичайно важливо час від часу перебувати серед таких самих однодумців. Це наповнює радістю, миром, спокоєм, додає наснаги й заохочує рухатися далі.
Крім того, людині постійно потрібно відкривати щось нове, адже інтелектуальний розвиток не можна зупиняти – інакше настає деградація. І, зрештою, важливий людський аспект: кожному з нас потрібно відчувати, що його працю цінують, підтримують і помічають. На симпозіумі це відбувалося як у дуже простий і зрозумілий людський спосіб, так і в глибоко духовний – через молитву та досвід Божої присутності. Бо коли Бог дає конкретні відповіді, це ще одне підтвердження того, що Він бачить наше служіння й благословляє наші зусилля».
Основна світлина: о. Микола Бистрицький
Фото: Facebook сторінка Одесько-Сімферопольської дієцезії
