Настоятель костелу святого Миколая в Києві отець Павло Вишковський ОМІ про тернистий шлях передачі костелу громаді, повернення хрестів на вежі храму та Рік Пресвятого Серця Ісуса.
Отче, 6 січня відбулася справді знаменна подія – костел було офіційно передано у користування парафії. Де Вас застала ця новина і як Ви її сприйняли?
Так, я прийняв цю новину в нотаріуса, в офісі якого, я був понад дві години, тому що передати нам костел збиралися 20 останніх років згідно з дорученням президента, згідно з домовленістю меморандуму, 1 червня 2022 року мала бути передача, а потім його продовжили до кінця 2023 року. Далі у відповідь на петицію прем’єр–міністр України Денис Шмигаль написав, що костел передадуть не пізніше 1 травня 2024 року. Але слід пригадати, що його передати обіцяли ще святому папі Йоану Павлу ІІ, 25 червня 2001 року президент Кучма в часі відвідин папою нашого костелу сказав про це.
Також було обіцяно передати костел Папі Франциску – про це у 2020 році Президент Зеленський письмово повідомив Святішого Отця. Це ще раз показує, наскільки складною й тривалою була ця справа. Упродовж останніх місяців відбувалися зустрічі робочої групи на виконання рішення суду за участі представників кількох юридичних підрозділів Міністерства культури, Національного будинку органної та камерної музики, Офісу Президента, а також нас і юристів від нашої парафії. Під час цих зустрічей йшлося про те, що костел буде передано до Різдва – до 23 грудня.
Звісно, тут найбільші палиці в колеса постійно ставив Національний будинок органної та камерної музики, тобто передачі не відбулося 23 грудня. Далі сказали, що вона буде до 30 грудня, тобто кінця 2025 року, але це також не відбулося. Тоді сказали, що договір користування буде підписаний 5 січня вже 2026 року, бо з міністеркою культури було домовлено що 6 січня мала б бути подячна Євхаристія з нагоди Урочистості Богоявлення Господнього. Але 5 січня знову не був підписаний договір, бо органний зал не мав готових відповідних документів, і далі сказали прийти 6 січня о 12 годині до нотаріуса, щоб оформити юридичний договір, але о 12 годині знову органний зал щось там не встигає, то сказали нам прийти на 15:00.
Я прийшов о 14:40 і до 17:00 включно директорка Національного будинку органної та камерної музики Ольга Кононенко не підписувала договір користування парафії костелом. А о 18-й годині був призначений подячний молебень, на який мала прийти прем’єр-міністр України, представники Офісу Президента, тобто двоє заступників від ОП, представники Верховної Ради, ну і, звісно, сама міністерка культури України.
Тоді я зателефонував міністерці культури, пані Тетяні Бережній, і сказав, що її підлегла досі не підписала договір. І що ми на молебні при всіх оголосимо, що Мінкульт нас укотре обманув, а нам не звикати, бо вже стільки цього обману було, тому нехай вона вирішить це з нею. І після дзвінка міністерки культури о 17:17, тобто за 43 хвилини до молебню 6 січня, власне, був підписаний договір користування парафії костелом святого Миколая на максимальний термін, на який спромоглася наша держава законодавчо сьогодні, – на 50 років.
З огляду на стан споруди, попереду багато роботи. Які першочергові реставраційні кроки заплановані на найближчі місяці, і які цілі ви ставите перед громадою на цей 2026 рік?
Плани маємо ще від 2024 року, коли нам Мінкульт обіцяв дозвіл, щоб парафія за власні кошти поставила хрести на вежах костелу. Ці хрести були зняті не радянською владою, але зняті вже у часи Незалежної України Національним будинком музики. На початку 2014 року, коли біля костелу будувався бізнес-центр, то один з хрестів нахилився. Під побудову бізнес-центру був викопаний великий котлован під костелом, всупереч усім будівельним нормам. Але офіс належав до оточення колишнього прем’єр-міністра. Один із хрестів нахилився та впав, і, отже, замість того щоб поставити хрест, який упав, вони просто зняли другий хрест.
Після початку 2014 року, як тільки зняли хрести, почалася анексія Криму Росією, вхід на Донбас. Я переконаний, що, як поставимо хрести – знак спасіння, знак перемоги Ісуса над смертю, над злом, над дияволом, – то війна закінчиться. Нам обіцяли це зробити ще 12 березня 2024 року. Мінкульт зобов’язався публічно. Є пресконференція «50 днів до повернення костелу Святого Миколая», під час якої можна побачити, як високопоставлена чиновниця Мінкульту публічно про це говорить, що надає дозвіл парафії на встановлення хрестів. Але це було тільки на словах. Нічого не сталося. Нам постійно саботували це рішення. Диявол боїться хреста Спасителя, бо це знак перемоги, знак звитяжства.
Маємо надію, що цього саботування тепер буде менше, хоча НБОКМ, як не дивно, ще досі нам ставить палиці в колеса. Та ми сподіваємося, що з Божою волею це буде перше, що буде зроблено, як тільки настане тепло. Відомо, що також з цим будуть пов’язані багато робіт, тому що після 20 грудня 2024 року, коли костел постраждав від російської атаки, багато повиривало зверху на вежах цих бляхових кріплень, повибивало вікна. Треба буде встановити 84 вікна на вежах, відновити розета, зміцнити багато всього, що висить на фасаді. Це будуть довгі роботи, але перші плани – поставити над Києвом знак хреста Спасителя – знак перемоги. Зараз на вежах від 2014 року лише перевернуті відра. Ну і паралельно треба робити комплексний план реставрації костелу. Це не буде один місяць, тому що будівля потребує капітальної реставрації. Сказали, що такий план робитиметься при всіх сприяннях понад рік, а фахівці з будівельної справи сказали, що це буде чудо, як нам погодять всі дозволи за два роки. А далі вже потрібно буде рухатися згідно з погодженим та затвердженим планом реставрації. Тому що костел в аварійному, трагічному та катастрофічному стані. І потребує дуже багато робіт. Але на 2026 рік – саме цих два завдання.
Нещодавно ми розпочали Рік Пресвятого Серця в Україні. Як на Вашу думку, добре пережити цей час?
Так, ми також в парафії в неділю, 25 січня, освятили ікону Пресвятого Серця Ісуса. Її вже приймають у родинах. Одна родина протягом тижня буде приймати ікону вдома. Буде молитися, довіряти кожну родину нашої парафії, нашої України Пресвятому Серцю Ісуса. Чергові родини нашої парафії вже записалися на наступні тижні.
Для мене цей рік – це такий час великої надії, тому що Серце Ісуса відкрите для всіх. В нас у костелі є статуя Серця Ісуса, яку ми відновили. Вона була привезена з–за кордону за 2000 кілометрів. Така досить знищена, дерев’яна, але ми її відновили, позолотили. І казали деякі люди, чи доречно робити це, коли невідомо як з костелом і так далі. Але це Серце Ісуса, ця статуя сяяла і сяє на цілий костел. Раніше, на підставці, тобто на цьому місці, що було визначене для статуї Серця Ісуса, поставили радянських композиторів. В нас в костелі був цілий вівтар Пресвятого Серця Ісуса. І цю статую побили за радянських часів, поробили на місці фігур голови радянських композиторів. А зараз знову стоїть ця фігура Пресвятого Серця Ісуса в головному вівтарі, велика, два метри. Ісус з відкритими раменами, з пробитим серцем, яке приймає усіх.
В Серці Ісуса є місце для кожного з нас. Сьогодні, коли тривають бомбардування нашої країни, багатьом людям нема де сховатися. Кожен може сховатися в Серці Ісуса. Господь наш говорить: «прийдіть до Мене всі втомлені, обтяжені, а Я облегшу вас». Ісус хоче, щоб всі ми мали також Божі серця. Не повні злості, ненависті, непрощення, а серце, відкрите на іншого. Тому що тепер, через ці холоди, є багато байдужості в нас.
Кожен якось сам по собі, покликаний виживати в цих умовах. Я бачу по людях, коли немає по 18–20 годин світла. Кожен зосереджується на собі. Йшов учора, і одна людина штовхала машину, бо було дуже слизько. Потрібна була допомога. Однак всі проходили повз. Я підійшов, допоміг штовхати і ця машина виїхала з ожеледиці. Тож бачу якусь таку зосередженість на своїй біді –байдужість. Натомість Серце Ісуса – це відкритість на іншого. Відкритість, насамперед, України, небайдужих людей, на Бога. Тому думаю, що це рік великої надії та з’єднання нашого серця з Серцем Ісуса.
Максим Железницький
