Апостольський Елемозинарій закликає до активної допомоги у зв’язку з погіршенням гуманітарної кризи після недавніх обстрілів, зокрема Києва. Дикастерія служіння милосердя просить підтримати збір коштів, розпочатий собором Святої Софії в Римі. З Києва отець Тарас Жеплинський розповідає про важку буденність українців в умовах холодної зими.
Про це пише Vatican News.
Останніми тижнями різні міста України зазнали масованих атак на критичну інфраструктуру. Унаслідок цього багато мешканців залишилися без світла й тепла, в умовах температур значно нижчих за нуль, без опалення та електроенергії. Саме на цьому тлі з’явився заклик кардинала Конрада Краєвського, Апостольського Елемозинарія, який від самого початку повномасштабної війни неодноразово надсилав в Україну гуманітарну допомогу від імені Папи, а також особисто щонайменше десять разів відвідував країну особисто. Ці поїздки мали на меті доставку продовольства, електрогенераторів, а також карет швидкої допомоги. Це знак близькості, що виявляється не лише в конкретній допомозі, але й у духовній підтримці та молитві.
Заклик до милосердя
«Не можна залишатися байдужими до болю та страждання – потрібно діяти, – наголошує ієрарх, – адже існує небезпека, про яку говорить Папа Лев, – “глобалізації безпорадності”, що є ще серйознішою загрозою, ніж “глобалізація байдужості”». За словами кардинала Краєвського, діяти необхідно як християни, а це означає уважно дослухатися до потреб, про які повідомляє українська громада, а зокрема при соборі Святої Софії в Римі. Саме звідти вирушають вантажівки з гуманітарною допомогою Апостольської Елемозинерії, що є плодом щедрості багатьох людей.
Практичний заклик полягає в тому, щоб приносити за адресою via Boccea 478 такі необхідні речі: хімічні грілки для рук, ніг і тіла; термобілизну та флісовий одяг; теплі термічні й вовняні шкарпетки; термоковдри та аварійні ізотермічні ковдри; термоси й термочашки; туристичні газові пальники разом із балонами. Також потрібні сухий спирт і сухі душі. Крім того, можна жертвувати енергетичні батончики, горіхи та шоколад. «Кожна пожертва, – наголошують у соборі Святої Софії, – означає тепло, їжу та шанс на виживання для тих, хто цього найбільше потребує».
Надзвичайно сувора зима
Про тепло, яке народжується із солідарності та близькості, говорить о. Тарас Жеплінський, заступник директора Департаменту інформації Української Греко-Католицької Церкви. У відеозверненні, надісланому ватиканським медіа, він розповідає про щоденні труднощі життя мешканців Києва, виснажених частими російськими атаками «на теплоелектростанції та енергетичну інфраструктуру». Водночас священник ділиться й словами втіхи – усвідомленням того, що український народ не залишений наодинці зі своїм стражданням.
Його обличчя, освітлене тьмяним світлом свічки та різдвяної гірлянди позаду, – промовиста деталь, яка стає своєрідним посланням: відмовою здатися перед темрявою війни. «Минулого року, – пояснює священник, – кількість цивільних жертв зросла більш ніж на 30 відсотків порівняно з 2024 роком, згідно з даними ООН». «Це найсуворіша зима за останні роки, – наголошує він у відео, – температура опустилася нижче мінус 16 градусів, ми залишилися без електроенергії. Майже шість тисяч будівель не мають опалення, а деякі райони столиці – навіть водопостачання».
Захистити дітей
На цьому могла б завершитися хроніка одного дня в Києві, але священник звертає погляд і на радість, яка народжується з малих і великих речей, із радості бути Божою людиною. «У ці темні й небезпечні дні, – каже він, – в родині одного з наших священників народилася третя дитина – хлопчик. Це велике щастя, яке водночас стає і завданням. Ми відчуваємо обов’язок захистити всіма силами життя цієї дитини, так само як і життя мільйонів інших українських дітей. У цьому покликанні, – наголошує він, – ми, як Церква в Україні, не самотні. Ми відчуваємо близькість Вселенської Католицької Церкви, солідарність Папи Лева та тепло всіх, хто про нас пам’ятає». Його заключні слова сповнені надії та рішучості: «Ми, українці, впевнені, що переживемо цю зиму й ці атаки, подолаємо всю темряву, яку несе війна, бо знаємо, що нас не залишили. Ми прийняли Спасителя, Який народився на Різдво, і, як каже пророк Ісая, “народ, який ходив у темряві, побачив світло велике; над тими, хто жив у країні смертної тіні, засяяло світло”. Ми перебуваємо в темряві та тіні смерті, але над нами сяє світло Христа і світло вашої солідарності в усьому світі». Завершальне «дякую» звернене до тепла солідарного й щедрого світу, яке зігріває «наші змерзлі руки, обличчя, домівки» – тепла, що є виявом братерської любові.
