Очільниця волонтерської ініціативи «Швейна рота» Ксенія Самойлич розповідає про те, як розвивалася їхня діяльність, починаючи від пошиття балаклав у Дніпрі до розлогої мережі волонтерських осередків в різних містах України та за кордоном. «Ми співпрацюємо з понад ста лікарнями, госпіталями й пунктами стабілізації, забезпечуючи їх теплим і звичайним та адаптивним одягом. Але потреба значно більша, ніж наші можливості», – наголошує вона.
Про це пише Vatican News.
Російське повномасштабне вторгнення в Україну розпочалося зимою, і хоча зима 2022 року була відносно м’якою, холод виявився важким випробуванням для як для цивільних, так і військових. Ніхто не був готовий: бракувало всього, від одягу і гарячої їжі до пристроїв обігрівання. Проте, незважаючи на труднощі, українці знайшли в собі сили чинити опір. Їхня стійкість походить від здатності самоорганізовуватися, створювати маленькі острівці світла і людського тепла там, де їх, здавалося б, неможливо знайти, у найтемніші моменти і в найхолодніших місцях. Саме завдяки цим жестам солідарності та взаємної турботи, життя посеред війни може продовжуватися.
Одним із таких острівців тепла, як у прямому, так і в символічному сенсі, стала волонтерська ініціатива «Швейна рота». Вона зародилася в Дніпрі, але поступово об’єднала понад 800 волонтерів з різних міст України, і не тільки. Дотепер вони пошили понад 300 тисяч одиниць адаптивного одягу для поранених цивільних та солдатів у понад 90 українських лікарнях. Про цю ініціативу в інтерв’ю для ватиканських медіа розповіла очільниця цієї ініціативи Ксенія Самойлич.
Зародження ініціативи: від балаклав до термобілизни
«Ми почали свою волонтерську ініціативу 28 лютого 2022 року в Дніпрі разом із Мариною Пальченко, – зазначає Ксенія. – Марина побачила оголошення в інстаграмі, що потрібні люди, які вміють шити балаклави, щоб одягнути хлопців з місцевого ТРО. І вона відгукнулася на це повідомлення. Це оголошення написали програмісти з Дніпра, які мали приміщення, мали кошти на тканину і хотіли утеплити хлопців. Вони закупили нам тканину, а ми принесли свої машинки та покликали дівчат із курсів шиття, на які ми ходили разом із Мариною».
Завдяки злагодженій роботі волонтерки досягли рекорду – 495 балаклав за день. До цього вони не шили в таких темпах навіть у швейних цехах. Потім, відгукнувшись на потреби бійців, вони розпочали пошиття термобілизни. У той час усі магазини та швейні цехи були закриті, і Ксенія з командою шукали можливість закупити тканину. Їм допомогли власники магазинів, які відкрили приміщення та продали їм необхідні матеріали. Майстрині передавали ці вироби на різні напрямки: не лише в Дніпрі, але й на Донеччину, коли там відбувалися активні бойові дії. Згодом, через відсутність коштів у перших помічників, Ксенія та команда почали шукати підтримку через соцмережі. Це допомогло розширити ініціативу: про «Швейну роту» дізналися в інших містах, і до них почали приєднуватися майстрині з усієї України. Вони почали збирати кошти через «монобанку» для закупівлі тканини оптом, розкроювати її та відправляти майстриням, де б вони не перебували.
Адаптивний одяг для поранених
«Зараз ми майже повністю перейшли на адаптивний одяг, – зазначає Ксенія. – Адаптивний одяг – це одяг на липучках, зав’язках, кнопках, який дає доступ до поранених кінцівок. Бо є дуже багато поранених захисників і захисниць, а також цивільних із міст, які обстрілюють. Наприклад, нещодавно ми закривали запит для пораненої Євгенії з Одеси. 30 грудня був обстріл міста, і вона отримала дуже сильні опіки – 50% тіла в опіках. Ми відправляли їй адаптивний одяг. Зараз вона у лікарні у Львові, і цей одяг – єдиний, який вона може одягати під час лікування». «Швейна рота» відправляє адаптивний одяг пораненим захисникам і захисницям, починаючи з пунктів стабілізації. «Там часто потрібно просто переодягнути людину в сухий теплий одяг, – пояснює волонтерка. – Ми надаємо штани, флісові кофти, в’язані й флісові шкарпетки – як звичайний, так і адаптивний одяг. Далі поранених везуть евакуаційними автобусами або потягами до лікарень, і туди ми теж передаємо одяг».
«Загалом ми співпрацюємо з понад ста лікарнями, госпіталями й пунктами стабілізації, яким допомагаємо на постійній основі, забезпечуючи теплим і звичайним і адаптивним одягом. Але потреба значно більша, ніж наші можливості, – наголосила очільниця «Швейної роти». – Тому якщо нас зараз хтось чує чи читає, і може допомогти флісовими штанами, кофтами, пледами і шкарпетками – це все дуже актуально для утеплення захисників щонайменше до травня».
Виклик холодної зими
Наразі головний фокус волонтерок – утеплення. Адже холодна зима, особливо на полі бою, значно ускладнює умови для захисників. За словами Ксенії, ситуація зараз схожа на ту, що була у березні 2022 року, коли вони також активно шили термобілизну. Температура знову падає до мінус 15 градусів, і військові потребують теплих флісових виробів і термічних грілок, щоб пережити суворі умови. «Окрім мінно-вибухових поранень, зараз є велика небезпека обморожень, і це теж дуже впливає і на здоров’я хлопців і дівчат, і на загальну ситуацію. Тому ми стараємося допомагати максимально на всіх напрямках», – наголошує Ксенія.
Флісова тканина – найкращий вибір для пошиття теплого одягу: як звичайного, так і адаптивного. Для лікарняних палат шиють трикотажні вироби, але фліс виявився більш практичним, бо швидше висихає і краще гріє, що підтверджено туристичною та спортивною практикою. Уся робота ведеться методом проб і помилок – команда постійно вдосконалює технології, впроваджуючи найкращі рішення.
Мережа, яка зростає
Вся діяльність волонтерської ініціативи «Швейна рота», очолюваної Ксенією, побудована виключно на волонтерських засадах. Усі майстрині та координаторки підрозділів працюють безоплатно. Ксенія підкреслює, що зібрані ними кошти спрямовуються виключно для закупівлі тканини та оплати логістики, адже пересилання об’ємних матеріалів, таких як фліс, – це складний і недешевий процес.
На сьогодні до ініціативи долучилися приблизно сімсот-вісімсот майстринь. Хтось з них долучався один раз і пошив кілька виробів, інші ж підтримують «Швейну роту» вже понад чотири роки. Багато майстринь створили локальні осередки – підрозділи «Швейної роти» – у своїх містах. Зокрема, в Нікополі діє осередок, що працює вже чотири роки попри постійні дронові та артобстріли. Незважаючи на небезпеку, майстрині щодня приходять до роботи, шиють і передають захисникам курточки, штани, флісові кофти, термобілизну та футболки – як на передову, так і для переодягання поранених.
Робота майстринь відбувається як у домашніх умовах, так і у швейних цехах. Наявність генератора в цеху значно пришвидшує роботу, особливо в умовах частих відключень електроенергії, які спричиняють обстріли. «Наші майстрині часто шиють посеред ночі, коли є світло, – каже наша співрозмовниця. – Вони шукають можливості – генератори, зарядні станції. Їхні родини підтримують їх, щоб була можливість шити, бо без світла машинки, на жаль, не працюють. У нас є багато підготовчих робіт, які можна робити без світла, але швейні машинки все одно дуже важливі. Тому ми зараз частково перейшли з липучок на кнопки в адаптивному одязі, бо кнопки можна встановлювати вручну – тобто навіть без електрики є чим займатися».
Навчання нових волонтерок
Для спрощення залучення майстринь Ксенія разом із командою розробили повний комплект лекал адаптивного одягу, який доступний на офіційному сайті ініціативи. У відкритому доступі є лекала для адаптивних трусів, футболок, худі, штанів, шкарпеток, термобілизни, фліски, шапок, балаклав, а також докладні інструкції та майстер-класи з шиття і в’язання. Це дозволяє волонтерам з різних міст і навіть країн легко підключатися до роботи. Зараз підрозділи «Швейної роти» працюють не лише в Україні, а й у Чорногорії, Швейцарії, Німеччині, Англії, Данії та Канаді (Ванкувер і Торонто). У цих країнах серед волонтерів є не лише українці, а місцеві мешканці. «Наприклад, в Англії, – розповідає Ксенія, – є пан Девід – він англієць. Уже в поважному віці він пішов на курси шиття, де викладала координаторка “Швейної роти Англія”. Вона розповіла йому про швейну роту, і він почав шити адаптивний одяг та передавати його в Україну. Зараз він купив собі промислову машинку й шиє по 100–200 виробів на місяць – і передає їх у госпіталі». Наявність міжнародних підрозділів, як зауважує Ксенія, особливо важлива, коли в Україні виникають перебої з електрикою. Наприклад, у Швейцарії майстрині вже пошили і готові надіслати 250 адаптивних трусів і зв’язані шкарпетки, щоб допомогти українським захисникам.
Невтомна праця майстринь
Попри фізичну і психологічну втому, постійні обстріли і труднощі зі світлом і опаленням, очільниця волонтерської ініціативи «Швейна рота», які і всі інші майстрині, не втрачають початкового ентузіазму. «Мене дуже мотивує рух нашої спільноти, – ділиться вона. – Я постійно бачу, які великі запити надходять. І якщо непідготовлена людина побачить ці цифри, то може злякатися. Якось я опублікувала кількість одягу, який нас попросили пошити лише за один тиждень: по 20 штанів, 20 кофт, 20 футболок для 10–15 стабпунктів на різних напрямках. У сумі виходять величезні цифри, і здається, що це непосильно для однієї людини. Але коли ти не один – це реально».
Ксенія розповідає, що зараз більшу частину роботи перенесено додому, адже в їхньому приміщенні немає опалення. Вона, наприклад, мешкає на 14-му поверсі, а через відключення світла, ліфт не працює і все доводиться носити сходами. «Але це не проблема, – стверджує вона, – головне, що є можливість максимально забезпечити всіх, кому потрібен адаптивний одяг. Мене дуже мотивує те, що ми можемо підтримати своїх земляків саме в момент, коли вони після поранення. Наприклад, недавно ми передали адаптивну кофту для пораненої цивільної жінки – пані Ольги з Краматорська. Вона просто йшла містом, і в руку прилетів уламок. Її прооперували, вона повернулася додому, і через спиці й обмеження рухливості не могла нормально одягнутись. І якраз на Різдво вона мені зателефонувала й дякувала. Вона навіть уявити не могла, що такий одяг може бути безкоштовним. Бо весь одяг, який ми надаємо – і для захисників, і для цивільних – абсолютно безкоштовний. І людей це дуже дивує, що хтось про них подумав, подбав».
Нести також і тепло душі
Волонтери «Швейної роти» з великою уважністю ставляться до кожного етапу своєї роботи. Комплекти адаптивного одягу складаються відповідно до типу поранення. Наприклад, якщо йдеться про поранення ноги, то до комплекту входять адаптивні труси – зазвичай чотири штуки, щоб була можливість прати й змінювати – тонкі й теплі штани, флісові шкарпетки, адаптивні шкарпетки – під різні апарати й типи поранень. «У нас є різні шкарпетки, які в’яжуть майстрині-волонтерки. Вони в’яжуть безкоштовно – і в Україні, і в Швейцарії, і в Данії, і в Канаді. Усе це потім передають нам», – каже Ксенія. Комплект одягу кладуть в торбинку-наплічник, щоб людина мала можливість переносити їх із лікарні в лікарню. І ще – подушки-«кісточки». Це спеціальні ортопедичні подушки, які дуже зручні під час евакуації – їх можна підкласти під голову, під ногу чи під руку.
Особлива увага приділяється зручності та комфортності одягу. Наприклад, для поранених з апаратами зовнішньої фіксації виготовляються спеціальні адаптивні речі, які не натирають шкіру та зручні для довготривалого використання. Ксенія розповідає, що навіть дитячий трикотаж використовують для шиття одягу, оскільки він дуже м’який і приємний до тіла. «Швейна рота» теж працює з пунктами стабілізації, евакуаційними автобусами та лікарнями, а також допомагає захисникам, які вже лікуються вдома. Крім того, одяг відправляється і за кордон – до Польщі, Швеції, Данії, де українські захисники проходять лікування та протезування.
Ще одним аспектом плекання людського тепла у своїй діяльності є те, що кожна майстриня підписує кожний свій виріб. Буває так, що збігається: земляки надсилають землякам. «Нещодавно один захисник шукав майстриню з Кривого Рогу, – розповідає наша співрозмовниця. – Він неодноразово отримував адаптивний одяг після поранень, в цього разу отримав посилку від Ольги з Кривого Рогу. “Я хочу їй подякувати, – сказав він, – бо я теж з цього міста”. Це дуже зворушливо отримувати такі відгуки. Бо ми шиємо всі для всіх. Ми розуміємо, що в кожній лікарні, у кожній бригаді, якій ми допомагаємо, можуть бути наші земляки, наші рідні, друзі. І ти ніколи не знаєш, у якому стабпункті вони опиняться й у якій лікарні будуть».
Безпосередній контакт із пораненими
Майстрині «Швейної роти» не лише шиють – у деяких містах, як наприклад у Харкові, вони ходять провідувати захисників особисто. «Вони передають і свої речі, і ті, які ми надсилаємо з інших міст, – пояснює Ксенія Самойлич, – бо саме в Харкові зараз дуже великий потік поранених. Там роблять операції, а потім евакуюють далі – у безпечніші міста».
Іноді захисники перебувають у госпіталі лише кілька днів, а потім їдуть далі. В такому випадку їм одразу пояснюють, як заповнити гугл-форму для замовлення необхідного одягу. На кожній етикетці є QR-код, який можна відсканувати і замовити все, що потрібно повторно. Наприклад, якщо у захисника є спиці чи апарати, штани швидко зношуються через металеві частини, що дряпають тканину. Були випадки, коли одному захиснику відправляли адаптивний одяг чотири або п’ять разів за рік.
Для того, аби замовити одяг у «Швейної роти», окрім використання QR-коду на етикетці, можна зробити це безпосередньо через їхній сайт https://shveinarota.org, Instagram і Telegram-канал. Ксенія розповідає, що часто самі волонтерки приносять одяг до госпіталів, або до них звертаються родичі поранених захисників. «Отже, шляхи допомоги дуже різні, і це добре, що матері, дружини, сестри поранених долучаються, бо розуміють, як важко самим знайти потрібний одяг і знають, що ми можемо допомогти», – пояснює Ксенія.
Робити все так, ніби для своїх – для рідних
Очільниця волонтерської ініціативи «Швейної роти» зізнається, що до повномасштабного вторгнення не уявляла себе в такій ролі. Спочатку вона планувала долучитися до волонтерської роботи, зокрема до фонду, що допомагає літнім людям. Однак через відсутність часу завжди відкладала. А потім, коли розпочалася війна, Ксенія зрозуміла, що час завжди можна знайти. «Мене досі дуже дивує, – каже вона, – як наші майстрині знаходять час. Між роботою, домом, дітьми, спортом – вони ходять на тренування, мають свої справи – і при цьому знаходять можливість долучатися й шити, та ще й у великих кількостях». Ксенія пригадує про одну майстриню, яка вдома за рік пошила тисячу виробів, попри те, що мала двох маленьких дітей.
Завдяки підтримці донорів майстрині «Швейної роти» мають можливість додати до кожного пакунку чай, каву, обереги – маленькі знаки уваги, що дуже цінуються захисниками. «Ми дуже пишаємося, що нам вдається передавати не просто одяг, а й цей посил підтримки», – зауважує волонтерка.
Ксенія наголошує, що дуже важливо, аби одяг був чистим і готовим до використання, адже в умовах госпіталів та пунктів стабілізації часом складно швидко попрати одяг. Вони намагаються пакувати одяг так, щоб він був сухим і чистим. «Його розпаковують, одягають на пораненого, і він їде на евакуацію вже в нормальному, сухому одязі. Це теж про гідність і про турботу. Ми стараємося робити все так, ніби для своїх – для рідних, для друзів, так, як би робили для себе. Саме так ми ставимося до захисників і захисниць», – підсумовує Ксенія.
