«Коли ти опиняєшся в такій ситуації, ти шукаєш допомоги всюди. І чомусь мені в душі здалося, що це – найбільш потрібне, і що воно допоможе дуже сильно. Крім того, це була моя мрія: я дуже хотіла з ним зустрітися», – ділиться Варвара, розповідаючи про зустріч з Левом XIV, що відбулася напередодні Нового року. Для неї і для її батьків ця подія, як і підтримка італійського волонтера, є свідчення того, що у важких випробуваннях, вони не самі.
Про це пише Vatican News.
На Різдво 12-річна українська дівчинка Варвара попросила особливий подарунок: зустрітися з Папою. Варвара родом з Бердянська. На початку війни разом із батьками вона була змушена виїхати, і сім’я оселилася в Чернівцях. У серпні 2025 року у їхнє життя прийшло ще одне випробування: у Варвари діагностували онкологічне захворювання. Завдяки допомозі італійського волонтера Роберто Фаллетті з благодійної асоціації «La Memoria Viva», що діє в в провінції Турин, її вдалося привезти до Італії для отримання медичної допомоги в лікарні Regina Margherita.
Очікувана зустріч маленької українки з Левом XIV відбулася минулої середи, 31 грудня, наприкінці останньої загальної аудієнції Ювілейного року, присвяченого надії. Після аудієнції в студії Радіо Ватикану – Vatican News, Варвара, а також її батьки та Роберто Фалетті й перекладачка Анна, розповіли про зустріч із Папою та про свій шлях, сповнений страждань, але й великої надії.
Варвара розповідає про себе простим і радісним тоном. Її улюблені предмети в школі – історія та література. Перед переїздом до Італії вона займалася танцями, співом і музикою, зокрема грою на барабанах, інструменті, який завжди її захоплював. «Грати на барабанах, – розповідає вона, – складніше, ніж здається. Від тебе майже залежить вся пісня і гра гурту: якщо ти помиляєшся, то помиляються всі. Це складно, але мені дуже подобається». Дівчинка розповідає, що після переїзду з Бердянська до Чернівців їй вдалося знайти нових друзів. Ділячись своїми враженнями від зустрічі з Папою, Варвара не приховує своїх емоцій: «Я дуже хвилювалася, але мені вдалося сказати Папі кілька слів: я подякувала йому за можливість бути тут і за те, що все так склалося». На запитання, як виникло бажання зустрітися з ним, вона відповідає: «Коли ти опиняєшся в такій ситуації, ти шукаєш допомоги всюди. І чомусь мені в душі здалося, що це – найбільш потрібне, і що воно допоможе дуже сильно. Крім того, це була моя мрія: я дуже хотіла з ним зустрітися».
Для Дмитра, батька Варвари, зустріч зі Святішим Отцем була справжнім дивом. Перед мікрофоном він зворушено каже, що неможливо висловити це словами: це одна з тих подій, які залишають слід у житті людини, особливо для тих, хто навіть не мріяв про те, що колись потрапить до Риму, а натомість зустрівся з Папою особисто. «Все це, – каже він, – стало можливим завдяки Роберто, який почув нашу мрію».
Сімʼя Варвари вдруге змушена була покинути свій дім. Серед подарунків, які дівчинка принесла Леву XIV, була і маленькв валіза – символ трагедії багатьох українських сімей і дітей, вирваних зі свого спокійного життя. «Ця дитина вдруге була змушена покинути рідні місця, – підкреслює Роберто Фаллетті, – не тому, що в Україні немає можливості отримати лікування або немає лікарень, а тому, що лікарні не мають електроенергії, вони перебувають під постійними обстрілами. Тому вона була змушена покинути країну. На щастя, завдяки мережі, яку нам вдалося створити з багатьма друзями, ми змогли дати їй шанс. Саме це спонукає нас не залишати їх самих: доки триватиме ця жахлива війна, ми будемо всіляко намагатися бути поруч із тими, хто страждає, надаючи невелику допомогу в найзабутіших периферіях».
Для Ірини, мами дівчинки, переїзд до Італії дуже відрізняється від першого переїзду, коли вони були змушені покинути Бердянськ, тікаючи від наступу окупантів. «Перший раз ми їхали в нікуди, ми просто тікали, – розповідає вона. – Зараз це набагато легше, бо тепер у нас є плече, на яке можна опертися. Нас підтримують, допомагають. Нас всюди приймають». З хвилюванням мама Варвари зізнається, що досі відчуває подив і глибоке враження: «Я завжди вірила в доброту людей, але не уявляла, що вона може бути такою щирою. Коли людина, яка не є твоєю родиною, сприймає твоє горе, як своє – це дуже зворушує, це має надзвичайно велику цінність».
Анна, перекладачка, яка супроводжувала українську сім’ю під час аудієнції з Папою, також була змушена покинути рідне місто Одесу. Зараз вона мешкає з дітьми в провінції Турин і допомагає Роберто Фаллетті в його гуманітарних місіях до України. «Я допомагаю спілкуватися з дітьми, з дорослими, коли це потрібно», – пояснює вона. Анна була глибоко вражена тим, як Роберто та інші волонтери допомагають українцям. «Я не очікувала цього, – зізнається вона. – Нелегко допомагати людині, яку не знаєш. Для цього потрібне справжнє покликання душі, покликання серця». На думку Анни, така підтримка вимагає повної відданості: потрібно сприймати іншу людину як свою родину, розуміти її потреби, навіть не знаючи її особисто. Українка спостерігає за Роберто під час поїздок до Краматорська та інших міст і помічає прихильність дітей: «Вони дивляться на нього так, наче він – друг, якого знають давно. Це, напевно, дар. У час війни така підтримка дуже потрібна і зігріває серця».
Тато Варвари також висловлює велику вдячність італійському волонтеру. Він згадує телефонну розмову з ним перед: «Коли Роберто зателефонував нам і сказав, що, поки ми розмірковували і приймали рішення, він уже поговорив з лікарями і що вони вже чекають на нашу дочку, це було дуже зворушливо. Я плакав». Для Дмитра впевненість і рішучість Роберто стали великою підтримкою. «Його впевненість дала нам надію, що все буде добре», – пояснює він. – Ми були самі з цим горем, і не знали, що робити, а тут нам простягнули руку допомоги. Це неймовірна допомога. Словами не передати того, скільки він для нас робить і наскільки ми йому вдячні».
Варвара обіймає м’яку іграшку – котика на ім’я Басік. Як дитина, вона посміхається, пояснюючи, що отримала її в подарунок п’ять років тому і з того часу вони всюди разом. Як доросла, вона розповідає про свої мрії: Варвара хоче стати перекладачем жестової мови, щоб допомагати іншим людям.
«Бажаємо здоров’я нашій дитині і миру нашій країні», – каже наостанок мама Варвари. «Сьогоднішня зустріч з Папою, – додає Анна, – для нас як подарунок і чудо. Нехай це буде чудом для Варвари і для всього українського народу, щоб усі діти були здоровими і жили в мирі».
