Ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії звернувся до вірних з пастирським листом, що скерований до свята Святого Сімейства, котре відзначаємо у неділю, 28 грудня.
Лист оприлюднено на сайті Кам’янець-Подільської дієцезії.
Дорогі Подружжя, які собою являєте світу любов Христа до Церкви,
Дорогі Батьки – Тату і Мамо, які є видимим знаком Божого батьківства і Божого материнства,
Дорогі Дідусі і Бабусі, скарбнице мудрості поколінь,
Дорогі Діти, які, наслідуючи Христа, зростаєте в літах і благодаті,
Дорогі Особи, що живете в самотньому стані, і своїм життям свідчите, якими глибокими можуть бути стосунки з Богом на самоті,
Христос народився!
З того моменту, коли Віковічний Син Божий прийняв нашу людську природу і з’єднався з кожним з нас, родина стала місцем теофанії, санктуарієм Божої Любові! Задумаймося на хвилинку, адже, виявляється, родина є настільки важливою, що Небесний Отець довірив свого Сина земній сім’ї, подружжю: Пресвятій Діві Марії і Святому Йосифу. Євангелісти Матей і Лука виразно підкреслюють: Господь приходить у цей світ в лоно Діви Марії, яка була зарученою чоловікові на ім’я Йосиф (пор. Лк 1, 26), тобто згідно тогочасних звичаїв – була його дружиною. Зазначмо це! Не лише Діва Марія, а подружжя Марії і Йосифа є тією земною домівкою, до якої приходить Господь. У цій історії Йосиф не обмежується до охорони чи до прислуги, лише є чоловіком Марії і юридичним батьком Ісуса, батьком згідно Закону Мойсея. Він творить Родину, де зростає Спаситель. Його повага і любов до своєї Непорочної Дружини дають почуття безпеки і відчуття любові малому Ісусу.
Сьогодні життя Святого Сімейства є катехизою для усіх нас. Чого вчать нас Марія, Йосиф і Дитятко Ісус? Яка наука лине з Віфлеємських ясел? Яке повчання лунає з Назаретського дому?
Родина – місце захисту життя. Вдивляючись в Діву Марію, вчимося її відкритості на Боже Слово, на Божу волю, а ця відкритість була дуже конкретною і полягала у ПРИЙНЯТТІ ЖИТТЯ, яким обдарував її Бог, у прийнятті зачатого Сина, в Якому замешкала повнота божества (Кол 2, 9). Коли подружжя відкривається на життя, Божа благодать сповнює їхні відносини, а зачате дитя стає знаком присутності Бога. Дитина, яка приходить у подружжя, є великим даром. Вона допомагає своїм батькам звільнитися від егоцентризму, від зосередження на собі, і керує їхній погляд на те велике діло, яке Господь творить у них. Ця відкритість на життя стосується не лише жінки, яка фізично приймає дитину у своє лоно! Не менш важливою є постава чоловіка, який згідно свого покликання має бути захисником зачатого життя. Тисячі перерваних вагітностей сталися тому, що поруч не було чоловіка, який би взяв відповідальність, який би став на захист своєї дружини, який би став на захист свого дитяти! Дорогі чоловіки, нехай приклад Святого Йосифа додає Вам відваги. Нехай слова, які почув Хранитель Відкупителя, будуть Вашою підтримкою у хвилини сумнівів і спокус: «Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа» (Мт 1, 20).
Знаємо, як багато лиха сталося через абортивний геноцид, який вже понад 100 років (від 1920 року) руйнує людське суспільство. Внаслідок цієї ганебної практики сформувався абортивний менталітет, який виражається в тому, що особисті, суспільні, економічні проблеми можна вирішити шляхом усунення маленької дитини. У 1967 році, лише за один рік в СРСР було здійснено 7 мільйонів переривань вагітності. Так намагався вчинити Ірод. Так намагається вчинити сучасний Ірод. Адже війна рф проти нашої Батьківщини – це прояв цього менталітету: росія трактує Україну згідно принципу «моє тіло – моє діло» і, відмовляючи нам у праві на існування, вбиває. Тому, маючи в свідомості ці жахливі наслідки, які тривають на покоління, станьмо рішуче на захист життя!
Родина – місце зцілення ран. Святому Сімейству довелося жити у нелегкі часи. У цьому світі ніколи не бракує людей, засліплених багатством, владою і руйнівною заздрістю, які дозволяють собі зайняти місце Бога. Святий Йосиф з Марією серед ночі поспішно вирушили до Єгипту, рятуючи життя Дитятка від рук царя Ірода. Пізніше Пресвята Діва Марія товаришує своєму Страждаючому Синові, нашому Спасителю, Який помирає на її очах, безневинно засуджений Пилатом і юдейськими первосвящениками. Вже кілька років ми змагаємося зі страшною дійсністю нашого життя – війною, що триває і завдає болючих ран численним українським сім’ям.
Звертаюся до Вас, дорогі родини, які живете в постійній тривозі за своїх рідних, які воюють. До Вас, котрі зіткнулися з непогамованим болем втрат своїх найближчих. До Вас, котрі втратили сон і спокій, розшукуючи своїх рідних, зниклих безвісти або які докладаєте усіх можливих і неможливих зусиль, щоб визволити рідних з полону. До Вас, чиї рідні повернулися з війни покаліченими фізично, психічно, морально й духовно. До Вас, дорогі сім’ї, роз’єднані внаслідок міграції у пошуку безпечних місць за кордоном або внутрішньо переміщені, до Вас, котрі опинилися за межею бідності, втративши матеріальне забезпечення і до усіх українських родин, котрих так чи інакше доторкнулася ця чорна біда, котра зависла над нашою державою і змушує балансувати в умовах постійної тривоги, нестабільності і невизначеності.
Молюся за Вас і прошу допомоги Святого Сімейства, аби попри все Ви змогли зберегти у своїх сім’ях єдність і мир, віру, надію і любов, аби надалі були одне для одного надійним острівцем безпеки та підтримки, місцем зцілення ран і відродження надії. Саме в найближчих шукаємо опори, втіхи, любові, пробачення, прийняття і розуміння. Святе Сімейство хай буде нам прикладом такої міцної єдності і співпереживання. «Від усього, що може бентежити наші серця і руйнувати єдність, вбережи нас, Святе Сімейство»! (З Літанії до Святого Сімейства).
Родина – місце виховання. Життя Святого Сімейства є найкращою школою виховання, в якій зростав Спаситель, перебуваючи у послуху по відношенню до своїх батьків. Саме там малий Ісус робив перші кроки, саме там Йосиф вчив його молитви і читання Слова, саме там Господь навчився працювати. А передусім, там, у Назареті, Ісус відкривав свою цінність дитини в обіймах своїх батьків.
Св. Йоан Павло ІІ в апостольському посланні «Familiaris Consortio» («Сімейна Спільнота»), повчаючи про виховання дітей, підкреслює: «Перш за все потрібно розвивати в дитині глибоку пошану до… його власної гідності, до його особи» (FC 26) !!! Це стосується кожної дитини, але особливим чином маленького дитяти, або дитини, яка хворіє, страждає з приводу різних вад розвитку. Звідки дитина отримує почуття власної гідності? Перш за все, від слів батьків, і від їхніх постав. Тому важливо говорити дітям добрі слова, слова, які будуть їх будувати, утверджувати. Не втомлюймося говорити, що їх любимо, приймаємо, пишаємось. Нехай нас надихають слова Небесного Отця, сказані до свого Сина: «Ти Син мій улюблений, в Тобі моє вподобання» (Мк 1,11)!
В тому ж посланні Святий Папа, продовжуючи тему цінності людини, підкреслює ще один важливий аспект виховання: діти мають зростати в свободі у ставленні до матеріальних благ. Для цього потрібно створювати їм простий стиль життя: це виховує певне мислення – людська гідність безцінна через те, ким вона є, а не через те, що вона має (FC 37).
Коли ми зустрічаємо дванадцятирічного Ісуса в Єрусалимі, то зауважуємо, що Він вже має свідомість свого покликання, своєї місії: «Чого ж ви мене шукали? Хіба не знали, що я маю бути при справах Отця мого»? (Лк 2, 49). Цей євангельський епізод заслуговує на увагу. Скоріш за все, він був пов’язаний з введенням молодого юнака у доросле життя, яке відбувалося під час публічного читання Тори (так званий обряд бар міцва). Звернімо увагу, згідно біблійної логіки, доросле життя не починається тоді, коли «вже можна не ходити до церкви», лише тоді, коли хтось публічно визнає свою віру. Неможливо розпізнати своє покликання без молитви і Божого Слова.
Дорогі Батьки, звертаюся до Вас з палким проханням. Плекайте у Ваших дітях любов до молитви і до читання Божого Слова, до роздумів над біблійними текстами. Один із великих Отців Церкви, св. Йоан Золотоустий, дає сім’ям чудову пораду: Коли повертаєшся додому, повинен взяти Писання і разом з дітьми і дружиною прочитати і разом повторити вислухане (в Церкві) Слово. Після того, як прийдете додому, накрийте два столи: один з стравою для їжі, а інший зі стравами Писання… Вчиніть з Вашого дому – Церкву (св. Йоан Золотоустий, In Mat 5, 1; In Gn 6, 2).
Моє батьківське слово, прагну скерувати особливо до молоді! Дорогі юнаки та дівчата, Апостол Йоан у своєму Посланні характеризує ваш вік наступними словами: «Пишу вам, юнаки, бо ви перемогли лукавого. Писав вам, дітоньки, бо ви Отця спізнали. Писав вам, батьки, бо ви спізнали того, хто споконвіку. Писав вам, юнаки, бо ви сильні, і слово Боже у вас перебуває, і ви перемогли лукавого». Апостол Йоан, свідомий змагання, яке проходить молода людина, закликає до боротьби, молитви і до тривання в Слові Божому. Особливо боріться за вашу чистоту! Світ як ніколи потребує свідчення справжньої любові, яка вміє чекати!
Родина – місце євангелізації. Вже сам факт життя християнської родини є знаком, який притягує до віри. Завдяки родинам світ бачить, що любов можлива, прощення – можливе, що життя – можливе! Дозвольте мені, Єпископу, але і францисканцю, навести один епізод з життя св. Франциска. Одного разу Святий Бідачина з Ассізі покликав з собою брата Леона в місто проповідувати. Після того, як вони пройшлися містом, брат Леон запитав: «А коли ж ми будемо проповідувати»? На що Франциск відповів: «Коли ми пройшлися містом, це вже була проповідь». Дорогі родини, коли ви йдете містом – ви вже проголошуєте проповідь; коли ви пробачаєте і примиряєтесь між собою, ви вже проголошуєте проповідь; коли ви не відповідаєте злом на зло, ви проголошуєте проповідь; коли ви довіряєте Богу і відкриваєтесь на життя, ви проголошуєте проповідь; коли ваше життя сповнене молитвою і слухання Слова, ви стаєте видимим знаком євангелізації.
Вдивляючись у знаки часу та розпізнаючи загрози, які линуть з цього світу, прагну закликати Вас, дорогі родини, брати участь у християнській формації, щоб не зупинятися у духовному зростанні. Церква має чудові можливості, які сприятимуть дозріванню до зрілої віри. Маю на думці рухи та спільноти нової євангелізації, такі як Рух «Світло-Життя», «Домашня Церква», Неокатехуменальна Дорога, «Рух Назаретських Родин», «Віднова у Святому Дусі» та багато інших.
Нехай для усіх нас Святе Сімейство стане головним прикладом і натхненням. Нехай Свята Родина допомагає нам творити спільноти життя, де ми у ближньому будемо бачити Христа!
На Ваше життя, на Вашу боротьбу і змагання, на Вашу молитву і всяке добре діло з серця благословляю в ім’я Отця і Сина і Святого Духа!
+ Едуард Кава,
єпископ Кам’янець-Подільської дієцезії
