Під час молитовної зустрічі з єпископами, священниками, дияконами, богопосвяченими особами та душпастирськими співробітниками в Стамбулі Папа підкреслив, що плоди церковної місії походять не від структур чи економічної могутності, а від Святого Духа. Він також вказав на виклики, якими є неоаріанство та необхідність передавати віру зрозумілими поняттями.
Про це пише Vatican News.
Сила Церкви не в її ресурсах чи структурах, плоди її місії не вимірюються кількісною підтримкою, економічною міццю чи суспільним впливом. Церква живе світлом Агнця і зібрана навколо Нього, спонукувана виходити на вулиці світу силою Святого Духа. Думками про це Папа Лев XIV поділився з єпископами, священниками, дияконами, богопосвяченими особами, та душпастирськими співробітниками католицьких структур Туреччини. Цією зустріччю, яка вранці у п’ятницю, 28 листопада 2025 р., відбулася в римо-католицькому катедральному соборі Стамбула у формі Літургії Слова, розпочався другий день його першої Апостольської подорожі.
В даний час структура Католицької Церкви в Туреччині включає латинські архидієцезію Ізміра та Апостольські вікаріати Анатолії та Стамбула, архиєпархії вірменського та халдейського обрядів та екзархати візантійського й сирійського обрядів. Католики становлять лише 0,04% населення.
Дорога малості
Вітаючись із місцевими душпастирями, Святіший Отець зазначив, що радіє з нагоди цієї зустрічі, що відбувається у «святій землі», де зустрілися Старий і Новий Завіти й де були написані сторінки історії численних соборів. Саме тут розташоване місто Антіохія, де учнів вперше названо християнами й звідки розпочинав свої місійні подорожі святий Павло. Папа також згадав про велике візантійське минуле та місіонерський імпульс Константинопольської Церкви. «Сьогодні ви є спільнотою, покликаною плекати насіння віри, передане нам Авраамом, апостолами та отцями. Історія, що передувала вам, не є просто чимось, що слід згадати, а потім скласти в архів славного минулого, змирившись із тим, що католицька Церква стала чисельно меншою. Навпаки, ми запрошені застосувати євангельський погляд, просвітлений Святим Духом», – сказав Лев XIV, зауваживши, що коли поглянемо «Божими очима», то відкриємо, що Він «обрав дорогу малості, щоби зійти до нас». І це «Господній стиль, який ми покликані свідчити». «Церква, яка існує в Туреччині, є невеликою спільнотою, яка, однак, залишається плідною, як насіння і закваска Царства. Тому я заохочую вас плекати духовну поставу довірливої надії, що ґрунтується на вірі та єдності з Богом», – додав він.
Знаки надії
Наступник святого Петра наголосив на необхідності «з радістю свідчити Євангеліє та дивитися з надією в майбутнє». У цьому контексті він звернув увагу на деякі знаки надії, виокремивши той факт, що чимало молодих людей «стукають до дверей Католицької Церкви, приносячи свої запитання та тривоги». Папа закликав вислуховувати та супроводити молодь, а також дбайливо трудитися в тих сферах, в яких Церква в Туреччині покликана докладати особливі зусиллі – екуменічному та міжрелігійному діалозі, передаванні віри місцевому населенню, душпастирській опіці мігрантів і біженців. «Цей останній аспект заслуговує на рефлексію. Значна присутність мігрантів і біженців у цій країні ставить перед Церквою виклик прийняття і служіння тим, хто є найбільш вразливими. Водночас ця Церква складається з іноземців, і багато з вас – священників, черниць, душпастирських співробітників – походять з інших країн; це вимагає від вас особливого зусилля в інкультурації», – мовив Папа, наголошуючи, що передавання Євангелія відбувається саме через неї.
Суть християнського покликання
У контексті перебування на землі, де відбулися перші вісім вселенських соборів, зокрема, перший у Нікеї, Святіший Отець поділився думками про деякі виклики, першим з яких він назвав важливість «збагнути сутність віри та буття християнами». Він нагадав, що навколо нікейського Символу віри Церква віднайшла єдність. «Отже, йдеться не просто про доктринальну формулу, а про заохочення завжди шукати, хоч і в рамках різних чутливості, духовності та культур, єдність і сутність християнської віри навколо центральності Христа та навколо Традиції Церкви», – мовив він, підкреслюючи, що потрібно дати відповідь на запитання про те, ким Ісус є для нас, і що означає бути християнами. Критерієм розпізнання, за його словами, є Символ віри. Роздуми про зв’язок між вірою та діянням стали нагодою для Папи подякувати міжнародним благодійним організаціям за підтримку служіння милосердя місцевої Церкви.
Відкривати Отче обличчя
Другим викликом, за словами Наступника святого Петра, є нагальність відкривати в Христі обличчя Бога Отця. Він нагадав, що Нікейський собов ствердив божественність Ісуса та його єдиносущність з Отцем. Таким чином, «в Ісусі ми знаходимо справжнє обличчя Бога та його остаточне слово щодо людства». З цим також пов’язаний інший виклик, який Папа назвав «поверненням аріанства», що присутнє в сучасній культурі, але трапляється й серед віруючих, коли дивимося на Ісуса «з людським захопленням, навіть і з релігійним духом, але не сприймаємо Його як живого та істинного Бога між нами». «Його буття Богом, Господом історії, певною мірою затьмарюється, і ми обмежуємося тим, що вважаємо Його великою історичною постаттю, мудрим вчителем, пророком, який боровся за справедливість, і нічим більше. Нікея ж нагадує нам: Ісус Христос не є постаттю минулого, Він є Божим Сином, присутнім серед нас, Який провадить історію в майбутнє, яке нам обіцяв Бог», – підкреслив Лев XIV.
Віра і зрозуміла мова
Врешті, третім викликом, за словами Святішого Отця, є вираження віри й розвиток доктрини. Він нагадав, що Нікейський Символ віри зумів виразити суть віри тогочасними культурними й філософськими категоріями, а вже через кілька десятиліть його доповнив Константинопольський Собор. З цього вчимося, що «завжди потрібно виражати християнську віру мовою та категоріями, а яких живемо». «Водночас ми повинні розрізняти суть віри та історичні формули і форми, що її виражають, які завжди залишаються частковими і тимчасовими і можуть змінюватися в міру поглиблення віровчення», – підкреслив він.
