19 листопада, коли у Мукачівській дієцезії відзначається обов’язковий спомин святої Єлизавети Угорської, у кафедральному соборі святого Мартина була звершена особлива Свята Меса з посвяченням хліба. Її очолив отець Іштван Погань, настоятель, і з ним співслужив отець Арнольд Гортобаді OSB.
Про це пише Мукачівська дієцезія.
Спільнота, що заповнила храм, разом згадувала велику святу любові та милосердя, яка присвятила своє життя повністю Богові та служінню потребуючим. Свята Єлизавета є не лише символом благодійності, але й свідченням того, як можна передавати любов Христа через тихе, покірне служіння у повсякденному житті. У Святій Месі взяли участь і працівники Благодійної католицької організації «Санкта Єлізабета», більше відомі між людьми як Карітас, щоб вшанувати свою покровительку. У спільній молитві вони просили заступництва святої Єлизавети, щоб в усіх сферах свого життя – у родині, на робочому місці та серед нужденних – змогли стати правдивими знаряддями Божої любові.
У проповіді отець Арнольд роздумував над тим, де сьогодні нас торкається спомин святої Єлизавети. Відповідь, за його словами, проста: там, де ми зараз перебуваємо – в Україні, під тінню війни. Це, у свою чергу, визначає життєві обставини людей, їхні умови та стан їхніх спільнот. У цій реальності особливо заспокоює усвідомлення того, що свята Єлизавета присутня у наших надіях і страхах, у турботі один про одного та в прагненні миру, що живе глибоко в серці. Вона входить у домівки й храми Закарпаття, як тихе втішання Бога, посилаючи послання: «Не бійтеся, бо любов все ще достатня».
Священник також звернув увагу на те, що Свята Єлизавета звертається до тих, котрі сумніваються, котрі втратили надію, до сердитих, розчарованих та сумних людей. Вона закликає нас знаходити силу в любові.
«Але вона не тільки звертається до страждаючих, – додав отець Арнольд, – а й до тих, хто досі залишається прихильним до війни». Свята Єлизавета запитала б їх: «Чи бачиш поранених? Чи бачиш страх? Чи бачиш дітей, вдів? Чи бачиш обличчя іншої людини?»
Отець підкреслив, що всі ці запитання ведуть до одного: потрібно усвідомити, що любов – це не досягнення і не лише обов’язок, а тихе джерело в глибині серця. Любов Бога живе в нас, несе, очищує, поступово пронизує наші думки та почуття. Коли людина занурюється в це джерело любові, вона знову знаходить той внутрішній простір, де панує не страх, а довіра. Він наголосив, що працівники Карітасу є справжніми майстрами у знаходженні сили в любові. Вони здатні оживити в серці сплячу любов. Сила любові допомагає зберігати людяність, лагідність і уважність. Жити в любові також означає вміти довіряти навіть тоді, коли обставини лякають. Любов дає змогу усвідомити: Бог з нами, а майбутнє наповнене не страхом, а надією.
Віряни спільно молилися, щоб дух святої Єлизавети – безкорислива любов, простота та милосердя до знедолених – і сьогодні зміцнював спільноти нашої дієцезії та дух служіння усіх доброзичливих людей. Присутні молилися за працівників, волонтерів та благодійників організації «Санкта Єлізабета».
Наприкінці Святої Меси відповідно до давньої традиції освятили «хліби святої Єлизавети», які потім роздали вірянам.
Святкування продовжилося на подвір’ї соціальної кухні біля пам’ятника святої Єлизавети. Насамперед помолилися коротку літанію до покровительки. Опісля для працівників, волонтерів та гостей був почастунок, організований благодійною організацією.
Фото: Вікторія Вайс
