Тінь ядерної зброї й далі тяжіє над людськими сумліннями – наголосив архієпископ Пол Річард Ґаллагер, Секретар у справах стосунків Святого Престолу з державами та міжнародними організаціями, під час лекції, виголошеної 13 листопада у Флоренції на Теологічному факультеті Центральної Італії. Він нагадав, що ще від середньовіччя Церква та Папи закликали розв’язувати конфлікти шляхом діалогу – про це рішуче говорив і святий Йоан Павло ІІ.
Про це пише Vatican News.
«Стіл руїн» чи «квітучий сад»?
Саме таку альтернативу, визначену св. Йоаном Павлом ІІ під час його понтифікату, розглядав архієпископ Ґаллагер у лекції на тему: «Ядерна загроза: нові сценарії ризику та християнська відповідальність».
Міжнародні кризи
Англійський архієпископ – який минулого тижня повернувся з поїздки на Шрі-Ланку – нагадав про 80-ту річницю першого ядерного випробування в Нью-Мексико та про трагедію Хіросіми й Нагасакі. Їхнє страждання, за його словами, є «постійним застереженням» щодо катастрофічного потенціалу атомної зброї.
«Логіка конфронтації та боротьби за владу значно посилилася, – зазначив Ґаллагер, – у зв’язку з формуванням нових союзів і відродженням риторики загроз, особливо ядерних». Світ сьогодні спостерігає «різке поновлення й прискорення гонки озброєнь, якій супроводжують повторні, інколи гарячкові зусилля нарощувати наявні арсенали та їхню руйнівну здатність».
У світі, позначеному невизначеністю, суспільства інстинктивно обирають «оборонну поставу», що ускладнює справжнє спілкування та зводить його до демонстрації сили й залякування – підкреслив він.
На роздоріжжі: «сад» чи «руїна»?
«Рівновага, побудована на страхові та взаємних демонстраціях сили, – додав представник Святого Престолу, – ніколи не може забезпечити справжнього миру; навпаки, вона збільшує ризики й потенційну руйнівність конфлікту».
Святий Йоан Павло ІІ окреслив цю дилему у 2000 році так: «Людство сьогодні володіє засобами нечуваної сили: воно може зробити цей світ садом або обернути його на купу руїн».
Небезпека «технологічної модернізації» війни
Архієпископ Ґаллагер нагадав, що інструменти штучного інтелекту сьогодні дедалі активніше застосовуються у військовій сфері, «часто у вкрай безжальний спосіб».
Заувага Antiqua et Nova про штучний інтелект застерігає, що автономні летальні системи озброєння можуть зробити війну «більш здійсненною», розширюючи її масштаби та «ще більше розмиваючи межі між дозволеним і забороненим».
Це має глибокі наслідки для базових гуманітарних принципів – і для самого поняття людяності.
Шлях діалогу та мирні засоби
Тому – наголосив архієпископ – сьогодні вкрай актуальним є заклик Отців Другого Ватиканського собору «подивитися на війну зовсім по-новому».
Мир, «роззброєний і роззброюючий, покірний і наполегливий», як підкреслив Папа Лев XIV, вимагає шляхів діалогу та застосування мирних засобів урегулювання міжнародних суперечок: «Не стримування, а братерство; не ультиматуми, а діалог. Мир не приходить як плід перемоги над ворогом, а як результат посіву справедливості та сміливого прощення».
Папи проти війни
Архієпископ нагадав, що від середньовіччя й до сучасності Церква завжди мала відданих захисників мирного вирішення конфліктів. Уже Пій IX, у другій половині XIX століття, засуджував скандал війни та ратифікував першу Женевську конвенцію (1864), чітко наголошуючи, що Церква ніколи не братиме участі у воєнних діях.
Усі його наступники рішуче повторювали засудження війни: «Ніколи більше війни, ніколи більше війни!» – виголосив святий Павло VI в ООН у 1965 році.
Так само святий Йоан Павло ІІ наполягав: «Війна повинна залишитися у трагічному минулому, в історії; вона не повинна мати місця у майбутніх задумах людини».
Папа Франциск у Посланні на Всесвітній день миру 2017 року нагадував, що «жертви насильства, здатні опиратися спокусі помсти, можуть стати найпереконливішими творцями ненасильницьких шляхів побудови миру».
У своєму нещодавньому Апостольському листі з нагоди 60-річчя соборової декларації Gravissimum educationis Папа Лев XIV підкреслив важливість «уміння слухати, яке розпізнає в іншому людину, добро, а не загрозу».
Всіобічний підхід до миру
На завершення архієпископ Ґаллагер зазначив, що «неконтрольована руйнівна сила, здатна знищити незліченну кількість невинних цивільних, вимагає глибокої рефлексії, щирого діалогу між усіма сторонами та рішучих зусиль для формування надійних принципів».
Тільки так можна рухатися шляхом демілітаризації світу, будуючи взаємну довіру та виховуючи культуру миру.
Як нагадав Папа Лев XIV у своєму листі про освіту: «Католицька освіта покликана відновлювати довіру у світі, позначеному конфліктами й страхами, нагадуючи, що ми є дітьми, а не сиротами – з цього усвідомлення народжується братерство».
