На Закарпатті проголошено блаженним мученика отця Петра Павла Ороса. Його мученицька смерть стала свідченням віри та вірності Євангелію, а його приклад заохочує християн бути винахідливими в любові.
Про це пише Vatican News.
Україна має чергового мученика, прославленого на вівтарях. У суботу, 27 вересня 2025 року, в с. Білки на Закарпатті відбулася урочиста беатифікація мученика за віру греко-католицького священника Петра Павла Ороса. Він віддав своє життя, залишаючись вірним Богові та Церкві, і став символом незламності та свідком віри. Божественну Літургію з цієї нагоди в селі, де священник був парохом, очолив Преосвященний владика Теодор Мацапула, Єпископ Мукачівський, а чин беатифікації, представляючи Святішого Отця Лева XIV, здійснив кардинал Ґжеґож Рись, архієпископ Лодзький з Польщі. Він зачитав латинською мовою Апостольський лист Папи Лева XIV, яким проголошується мучеництво отця Петра Павла Ороса, а датою літургійного вшанування призначено 27 серпня. Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас зачитав цей документ українською мовою. Під спів величання блаженному священномученикові урочисто внесено його мощі. У цій визначній події єдналися у молитві, зокрема, Блаженніший Святослав Шевчук, Глава і Отець УГКЦ, Голова конференції римо-католицьких єпископів в Україні єпископ Віталій Скомаровський, єпископи обох обрядів з України та з-за кордону, зокрема, очільники греко-католицьких Церков Словаччини та Угорщини, численне духовенство, монашество й вірні.
Мученик Петро навчав своїм життям
У своїй проповіді кардинал звернув увагу, насамперед на пам’ять, яку зберегли вірні про блаженного. Він зазначив, що «ті, які його вбили, хотіли також вбити і пам’ять про нього. Але цього не сталось! Отець Петро збережений у вашій пам’яті!». Саме пам’ять про нього, «виразилася десятками свідчень, які привели його сьогодні до небесної слави» – промовив Кардинал Гжегож Рись. Далі проповідник зазначив, що «не збереглося жодної написаної з його проповідей, ані одна з його так численних катехиз – жодного письмового тексту. Він не навчав писаним словом; важливішим від того, що говорив, було те, як він жив. Він навчав життям. Прикладом». «У сьогоднішньому світі, розшарпаному страшними війнами, розділеному як ніколи – у світі, де людина втратила здатність глибокої зустрічі і страждає страшною самотністю ми потребуємо людей, як отець Петро», – додав кардинал. На звершення проповіді він підкреслив, що блаженний Петро Павло Орос «стоїть поруч зі своїм єпископом і вчителем, мучеником, блаженним Теодором Ромжою», а також із «численними співбратами-священниками, як і він: арештованими, переслідуваними, катованими, вбитими, померлими у тюрмах. Стоїть і навчає нас…любові!».
Життєвий шлях блаженного
Петро Павло Орос народився в с. Бірі 14 липня 1917 року, неподалік Ньїредьгази, тоді ще в Австро-Угорській імперії, у священничій родині отця Івана Ороса та його дружини Єлизавети Раковської. В ранньому дитинстві осиротів, виховувався в сімʼях родичів. У 1937 році, відчувши покликання продовжити сімейну традицію як священник, вступив до семінарії в Ужгороді, а 18 червня 1942 року був неодруженим рукоположений на священника у селі Доманинці Мукачівської греко-католицької єпархії, і одразу скерований на служіння в с. Великі Ком’яти. Вже за два роки Закарпаття було зайняте червоною армією, а з нею прийшли переслідування Церкви, терор, погрози, арешти, заслання на Сибір, убивства. Це не знищило дух отця Петра Ороса. У часи заборони діяльності Церкви отець Петро служив по ночах. Уночі переходив від села до села, служив Літургію, сповідав, хрестив, вінчав, хоронив, а передусім звіщав Добру Новину. Багаторазово його затримувала міліція, брали на допити, які супроводжувалися побиттями. Незважаючи на переслідування та побиття, він жодного разу не нарікав, але завжди казав, що Церква воскресне.
Мученицька смерть
Смерть отця Петра Ороса, як і все його життя, прийшла до нього в дорозі, в русі. Він поспішав до помираючого, проте цього разу не встиг. 28 серпня 1953 року офіцер міліції не дозволив йому сісти на потяг у селі Сільце, і в декількох метрах від придорожнього хреста, вистрілив йому в голову, через що священник помер. Блаженний мученик Петро Павло Орос залишився вірним Христові, своєму покликанню та своїм вірним, служачи їм аж до останнього подиху. Свідчення його віри та вірності Євангелію є силою та заохоченням для всіх християн. Папа Франциск 5 серпня 2022 р. затвердив декрет Дикастерії в справах визнання святих про визнання мучеництва.
